1Продовжуючи далі, Йов сказав у вступі: 2Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог? 3Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві. 4Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім. 5Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти. 6Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком. 7Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло. 8Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали. 9Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста. 10Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла, 11бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося. 12Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника. 13Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили. 14Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг. 15На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, — 16я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив. 17Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів. 18Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час. 19Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах. 20Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде. 21Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду. 22А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив. 23Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова. 24Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало. 25Я вибрав їхню дорогу, і я перебував, як володар, і я жив, наче цар між лицарями, немов той, хто потішає страждаючих.
