1А тепер найменші висміяли мене, тепер повчають мене частково ті, чиїх батьків я мав за ніщо, яких я не вважав гідними псів моїх черід. 2І навіщо мені сила їхніх рук? Через них загинула повнота. 3Бездітний у біді і голоді. Вони вчора втекли від біди і від скрути посухи. 4Ті, хто оточує соляні місця при звуку, для яких солене було їм їжею, котрі без честі й знехтувані, зубожілі від усякого добра, які й коріння дерев жували від великого голоду. 5Повстали на мене злодії, 6доми яких були кам’яними печерами. 7З-посеред милозвучних кущів закричать вони, — котрі жили під дикою зеленню. 8Сини безумних і нечесних, їхні імена і слава згладжені із землі. 9А тепер я — їхні гусла, і вони мене мають за притчу. 10Гидували ж мною, відступивши далеко, а для мого обличчя не стримувалися від плювання. 11Адже Він, відкривши Свій сагайдак, заподіяв мені зло, і вони позбулися уздечки моєї присутності. 12З правого боку нащадків вони повстали, простягнули свою ногу і пішли проти мене стежками їхньої згуби. 13Знищили мої стежки, бо Він скинув мій одяг. 14Своїми стрілами Він мене прошив, учинив мені, як бажає, я на стражданнях замішаний. 15Мої страждання повертаються, моя надія відійшла, наче вітер, і моє спасіння, наче хмара. 16Тепер же на мені виллється моя душа, а мене охоплюють дні страждань. 17Вночі мої кості розгорілися, а моє сухожилля послабло. 18Великою силою схопила недуга мій одяг, оточила мене, наче облямівка мого одягу. 19Схопила ж мене, наче глину, — моя частка в землі та в попелі. 20І я заволав до Тебе, та Ти не чуєш мене, вони встали і подивилися на мене. 21Ти ж напав на мене без пощади, бичував Ти мене сильною рукою. 22Призначив Ти мене на страждання, і Ти відкинув мене від спасіння. 23Знаю, що мене зітре смерть, бо кожному смертному земля — дім. 24Якби добрим було на себе накласти руки, чи попросивши іншого, він зробив би це мені. 25Я ж плакав над кожним немічним, стогнав, бачачи чоловіка в скруті. 26Тож я, очікував добра, та ось, мене зустріли скоріше злі дні. 27Моє нутро заклекотало і не замовчить, випередили мене дні бідноти. 28Стогнучи, я пішов, не замикаючи уст, став у зборі, волаючи. 29Я став братом сирен і другом страусів. 30Моя шкіра сильно почорніла, а мої кості від спеки згоріли. 31Мої гусла перейшли на плач, а мій спів — мені на ридання.
