Підхопивши, Валдад, савхетієць, сказав: Доки не перестанеш? Стримайся, щоб і ми промовили! Чому, наче чотириногі, ми замовкли перед тобою? Тебе охопив гнів. Бо що ж? Якщо ти помреш, хіба піднебесна буде бездомною? Чи гори спадуть з основ? І світло безбожних згасне, і їхній вогонь не підніметься. Його світло в житті — темрява, і світильник з ним погасне. Найменші вполювали його майно, нехай же його обмане рада. Нехай його нога зловиться в пастці, і заплутається в сіті. Нехай найдуть на нього засідки. І скріпить проти нього спраглих. Сховано в землю сильце його, і його пастка — на стежці. Хай довкруги нього вигублять болі, а численні, що навколо його ніг, хай прийдуть у великому голоді. Йому ж приготовлено належне падіння, хай стопи його ніг будуть поїдені, нехай смерть пожере його красу. Нехай оздоровлення буде вирване з його життя, нехай його захопить біда, царське обвинувачення. Нехай поселиться в його ночі в його шатрі, нехай буде посіяна сіркою його краса. Його коріння під ним посохне, і зверху впадуть його жнива. І його пам’ять зникне із землі, і його ім’я нехай буде на віддаленому обличчі. Нехай хтось прожене його зі світла в темряву. Не буде знайомого в його народі, ані не врятується його дім у піднебесній, але в тому, що є його, житимуть інші. Над ним застогнали останні, а перших охопило здивування. Це — доми неправедних, а то — місце тих, що не знають Господа.
