Йова 17

₁Гину я, несений вітром, прошу могили і не одержую. ₂Благаю, втомившись, і що я вчинив? ₃А моє майно чужі викрали. Хто є цей? Нехай буде зв’язаний моєю рукою. ₄Бо Ти закрив від мудрості їхнє серце, через це Ти їх не звеличиш. ₅Сповістить зло їхній частці, а мої очі розтанули на синах. ₆Ти ж мене зробив притчею між народами, а я став посміховиськом для них. ₇Адже мої очі осліпли від гніву, усі сильно воюють проти мене. ₈Чудовиськом був я для праведних через це. А праведний нехай повстане проти беззаконного. ₉Нехай вірний тримається своєї дороги, а чистий нехай візьме сміливість руками. ₁₀Ні, але всі кріпіться та йдіть, бо я не знаходжу у вас правди. ₁₁Мої дні проминули в стогоні, а жили мого серця порвалися. ₁₂Ніч вони змінили на день, — світло поряд з присутністю темряви. ₁₃Якщо ж я залишуся, то ад мені стане домом, адже в темряві постелили мені постіль. ₁₄Смерть назвав я, що є моїм батьком, а гниль — матір’ю моєю і сестрою! ₁₅Отже, де ще є моя надія? Чи я побачу моє добро? ₁₆Чи зі мною вони зійдуть до аду, — невже разом ми зійдемо під землю?