1І в ті дні почула Юдита, дочка Мерарія, сина Окса, сина Йосифа, сина Озіїла, сина Елкія, сина Ананія, сина Ґедеона, сина Рафаїна, сина Ахітова, сина Ілія, сина Хелкія, сина Еліява, сина Натанаїла, сина Саламіїла, сина Сарасадая, сина Ізраїля. 2Її чоловік, Манасія, з її племені та її батьківщини. Він помер у дні жнив ячменю. 3Бо наглядав над тими, що в’язали снопи в полі, і спека вразила його голову, він упав на своє ліжко й помер у своєму місті Ветулії, і похоронили його з його батьками на полі, що між Дотаїмом і Валамоном. 4Юдита була вдовою у своєму домі три роки і чотири місяці. 5Вона зробила собі шатро на покрівлі свого дому і накинула на свої плечі мішковину, а на ній був одяг її вдівства. 6І вона постила всі дні свого вдівства, за винятком надвечір’я субот, самих субот, надвечір’я нових місяців, самих нових місяців, празників і святкових днів дому Ізраїля.
7Вона була вродлива ззовні, — дуже гарна з вигляду. І залишив їй Манасія, її чоловік, золото, срібло, рабів, рабинь, худобу і поля, і вона залишилася над ними. 8І не було такого, хто сказав би про неї погане слово, бо вона дуже боялася Бога. 9І вона почула погані слова народу проти володаря, бо підупали духом від браку води, і Юдита почула всі слова, які сказав їм Озія, як і поклявся їм видати місто ассирійцям після п’ятьох днів. 10І, пославши свою служницю, що була наставлена над усіма її маєтками, покликала Озію, Хаврія і Харміна, старійшин її міста, 11і вони прийшли до неї, а вона їм сказала: Послухайте ж мене, володарі тих, що живуть у Ветулії! Через те, що недобре ваше слово, яке ви промовили перед народом у цей день, і ви дали цю клятву, яку ви заповіли між Богом і вами, і сказали, що віддасте місто вашим ворогам, якщо в них Господь не поверне до нас допомогу. 12А тепер хто ви, ті, що випробували Бога сьогоднішнього дня і стали вище Бога серед людських синів? 13І тепер ви дослідили Господа Вседержителя, та нічого не пізнаєте до віку. 14Бо не знайдете глибини людського серця і не схопите слів Його розуму. І як дослідите Бога, Який створив це все, пізнаєте Його розум і знайдете Його розуміння? Зовсім ні, брати, не викликайте гніву Господа, нашого Бога! 15Адже якщо Він не бажає допомогти вам упродовж п’яти днів, то Він має владу, у скількох днях бажає, виконати це чи знищити нас перед обличчям наших ворогів. 16Ви ж не віддавайте в заставу задумів вашого Господа Бога, адже Бог — не як чоловік, щоб Йому погрожувати, ані як людський син, щоби захитатися. 17Тому, пам’ятаючи те спасіння, що від Нього, прикличмо Його на допомогу нам, і Він вислухає наш голос, якщо Йому буде миле. 18Адже не постав у наших родах, і немає сьогоднішнього дня ні племені, ні роду, ні народу, ні міста серед вас, які поклоняються рукотворним богам, як сталося в попередніх днях, 19через що наші батьки були віддані на меч і на пограбування і впали великим падінням перед нашими ворогами.
20Ми ж не пізнали іншого Бога, крім Нього. Через це надіємося, що не знехтує нами, ані нашим родом. 21Бо коли ми будемо захоплені, так буде захоплена вся Юдея, і наші святощі будуть пограбовані, і їхнє опоганення вимагатиметься з нашої крові, а також 22убивство наших братів, полонення землі та спустошення нашого спадку будуть повернені на нашу голову в народах, де лиш там служитимемо, і будемо спотиканням і погордою перед тими, що нами заволоділи. 23Адже наше рабство не вийде на милість, але на безчестя поставить його Господь, Бог наш. 24Тепер же, брати, покажімо нашим братам, тому що від нас залежить їхня душа, і за нами скріпити святе, дім і жертовник! 25За це все дякуватимемо нашому Господу Богові, Який випробовує нас, як і наших батьків. 26Пам’ятайте, що Він зробив з Авраамом, як випробував Ісаака і що сталося в Месопотамії сирійській з Яковом, який пас овець Лавана, брата своєї матері. 27Бо не спалив, як їх, щоб випробувати вогнем їхнє серце, і не покарав нас, але на попередження Господь бичує тих, що наближаються до Нього.
28І сказав їй Озія: Усе, що ти повідала, у доброму серці ти сказала, і немає нікого, хто буде протистояти твоїм словам. 29Адже твоя мудрість явна не віднині, але від початку твоїх днів увесь народ пізнав твою мудрість, оскільки добрим є налаштування твого серця. 30Але народ був дуже спраглий, і змусили нас зробити так, як ми їм сказали, і навести на нас клятву, яку не можемо переступити. 31Тепер помолися за нас, бо ти є побожна жінка, і Господь пошле дощ, щоб наповнити наші стави, і більше не ослабнемо.
32І сказала їм Юдита: Послухайте мене, і зроблю діло, яке буде на роди родів синам нашого роду. 33Ви станете біля брами цієї ночі, а я вийду з моєю служницею, і в дні, після яких ви сказали, що віддасте місто нашим ворогам, Господь відвідає Ізраїль моєю рукою. 34Ви ж не вивідаєте моє діло, бо не скажу вам, аж доки не закінчиться те, що я чиню.
35І сказав Озія та володарі до неї: Іди в мирі, і Господь Бог перед тобою на помсту нашим ворогам. 36І, повернувшись із шатра, вони пішли до своїх призначень.
