1На другий день Олоферн наказав усьому своєму війську і всьому своєму народові, які прийшли йому на допомогу, піти проти Ветулії, захопити переходи гірської околиці й розпочати війну проти синів Ізраїля. 2І в той день спорядився кожний їхній сильний чоловік. І їхнє військо мало сто сімдесят тисяч піших військових мужів і дванадцять тисяч кінноти без обозу і мужів, які були в них пішими, — дуже велике число. 3Вони отаборилися в долині поблизу Ветулії, біля джерела, і витягнулися в ширину — від Дотаїма аж до Велвема, вздовж від Ветулії аж до Куамоноса, що є напроти Ездрилона.
4А сини Ізраїля, коли побачили їхню кількість, сильно перелякалися і промовили кожний до свого ближнього: Тепер вони вилижуть поверхню всієї землі, і ні високі гори, ні прірви, ні горби не встояться перед їхнім тягарем. 5І кожний, взявши свою зброю і запаливши вогні на своїх баштах, залишилися сторожити всю ту ніч.
6А на другий день Олоферн вивів кожного свого коня перед обличчям синів Ізраїля, що були у Ветулії. 7Розглянувши підходи до їхнього міста і замкнувши джерела вод, він захопив їх і поставив над ними частину з військових людей, а сам відійшов до свого народу. 8Та всі володарі синів Ісава, усі володарі народу Моава і вожді узбережжя, прийшовши до нього, сказали: 9Нехай же наш пан вислухає слово, щоб не було втрат серед твоєї сили. 10Адже цей народ синів Ізраїля покладає надію не на свої списи, але на висоти гір, на яких вони живуть на них. Бо нелегко піднятися на верхів’я їхніх гір. 11Тож тепер, пане, не воюй з ними так, як буває війна, лавами, — і хай не впаде жоден чоловік з твого народу. 12Залишися у твоєму таборі, щадячи кожного чоловіка з твоєї сили, і хай твої раби захоплять джерело води, яке виходить з підніжжя гори, 13бо звідти воду беруть усі, що живуть у Ветулії, — спрага їх вигубить, і вони віддадуть своє місто. Ми і наш народ підемо на сусідні верхів’я гір і на них отаборимося для сторожі, щоб з міста не вийшов жоден чоловік. 14І в голоді потонуть вони, їхні жінки й їхні діти, і поляжуть на вулицях своїх помешкань раніше, ніж прийде на них меч. 15І віддаси їм погану віддачу за те, що відступили, і не зустрінуть твоє обличчя в мирі.
16Їхні слова вгодили перед Олоферном і перед усіма його слугами, і той наказав учинити так, як сказали. 17І відійшов табір синів Аммона, і з ними — п’ять тисяч синів Ассура, і отаборилися в долині, і захопили води і джерела вод синів Ізраїля. 18І пішли сини Ісава та сини Аммона, і отаборилися в гірській околиці напроти Дотаїма. І послали частину з них на південь і на схід напроти Еґревила, що є поблизу Хуса, який є біля потоку Мохмур. Решта війська ассирійців отаборилася на рівнині, і вони покрили всю поверхню землі, і населили шатра, і їхній обоз із численним народом, і були дуже великою кількістю.
19А сини Ізраїля заголосили до їхнього Господа Бога, бо підупав їхній дух, тому що їх оточили всі їхні вороги, і не було як втекти з-посеред них. 20І залишалися довкола них весь збір ассирійців, — піші, колісниці та їхня кіннота — тридцять чотири дні. І забракло в усіх тих, що жили у Ветулії, води в усякому їхньому посуді, 21стави висохли і не містили води, щоб пити до схочу кожен день, бо їм давали пити порційно. 22І впали в розпач їхні діти, і жінки та молодь ослабли від спраги й падали на вулицях міста та в проходах брам, і більше не було в них сили.
23І зібрався весь народ до Озії і володарів міста, — молодь, жінки і діти, — і заголосили великим голосом, і сказали перед усіма старійшинами: 24Нехай Бог судить між вами і нами, бо ви вчинили з нами велику несправедливість, не заговоривши по-мирному із синами Ассура. 25Тепер немає в нас помічника, але Бог продав нас у їхні руки, ми були кинені на землю перед ними в спразі та великому вигубленні. 26Тепер ви їх прикличте і видайте все місто на пограбування народові Олоферна і всій його силі! 27Бо краще нам стати їм на грабунок. Адже будемо за рабів, і житиме наша душа, і не побачимо смерті наших немовлят на власні очі, жінок і наших дітей, що залишились без їхніх душ. 28Ми вам свідчимо небом і землею, нашим Богом і Господом наших батьків, Який нас карає за наші гріхи і за провини наших батьків, щоб не чинити згідно із цими словами в сьогоднішній день.
29І серед збору був великий плач усіх одночасно, і заголосили до Господа Бога гучним голосом. 30І сказав їм Озія: Будьте мужніми, брати, терпітимемо ще п’ять днів, в які Господь, Бог наш, поверне до нас Своє милосердя, бо не покине нас назавжди. 31Коли ж вони минуть, і до нас не прийде допомога, учиню за вашими словами.
32І розійшовся народ до свого табору, і пішли на стіни і вежі їхнього міста, відіслали жінок і дітей до їхніх домів. І вони перебували у великому приниженні в місті.
