Екклезіаста 6

₁Є зло, яке я побачив під сонцем, і воно велике на людині. ₂Чоловік, якому Бог дасть багатство, маєтки і славу, і в його душі немає браку ні в чому, що забажає, та Бог не дасть йому владу із цього їсти, бо чужий чоловік його їсть. Це марнота і тяжка. ₃Якщо чоловік народить сто дітей і поживе багато років, і дуже численні будуть дні його років, і його душа не насититься добром, і не було для нього гробниці, я сказав: Недоношеному краще за нього, ₄бо він прийшов у марноті й відходить у темряві, і його ім’я покриється темрявою, ₅і він сонця не побачив і не пізнав, у нього спокій більший, аніж у того. ₆І якщо він пожив до повороту тисячі років, і не знав праведності, то хіба не все йде до одного місця? ₇Усякий труд людини — для її уст, і душа не насититься.

₈Адже яка користь мудрому над нерозумним? Бо бідний пізнав, як ходити перед життям. ₉Зір очей кращий, ніж у того, що ходить душею. І це — марнота і бажання духа. ₁₀Якщо щось сталося, вже дано йому ім’я, і знано, хто є чоловік, і не зможе судитися із сильнішим від нього. ₁₁Адже є численні слова, що множать марноту. Що корисне для людини? ₁₂Бо хто знає, що добре для людини в житті: число днів життя його марноти? І він провів їх у тіні. Бо хто сповістить людині, що після нього буде під сонцем?