Повторення 32

₁Слухай, небо, я промовлятиму,

і нехай земля почує слова з моїх уст.

₂Нехай моє прорікання очікується, немов дощ,

нехай мої слова зійдуть, немов роса,

нехай проллються, мов ливень на городину,

і нехай упадуть, мов сніг на траву.

₃Адже я прикликав Господнє Ім’я, —

віддайте ж славу нашому Богу!

₄Божі діла бездоганні,

і всі Його дороги — справедливі присуди.

Бог вірний, у Ньому немає несправедливості,

Господь справедливий і святий!

₅Згрішили не Його порочні діти, —

лукавий і розбещений рід!

₆Це так ви оддячуєте Господу,

безумний, нерозумний народе?

Хіба це не Він, твій Батько, придбав тебе,

сформував тебе і створив тебе?

₇Згадайте дні давнини,

осмисліть роки минулих поколінь.

Запитай у свого батька, і він розповість тобі,

запитай у своїх старців, і вони скажуть тобі.

₈Коли Всевишній розподіляв народи,

коли розсіював синів Адама,

Він встановив границі народів

відповідно до кількості Божих синів;

₉і Його народ, Яків, став Господньою часткою,

Ізраїль — наділом Його спадщини.

₁₀Він підтримував його в пустинній землі

в спекотній спразі, у безводді,

охороняв його, виховував його

й оберігав його, немов зіницю ока.

₁₁Як орел, пильнуючи над своїм гніздом,

томився над своїми пташенятами; розпростерши свої крила, взяв їх

і поніс їх вгору на своїй спині, —

₁₂так єдиний Господь водив їх,

і з ними не було чужого бога.

₁₃Він вивів їх на неприступні висоти землі,

годував їх плодами полів;

вони харчувалися медом зі скелі

й олією з твердої скелі,

₁₄маслом корів та молоком овець

із жиром ягнят та баранів,

телят та козенят,

з жиром нирок пшениці,

й пили вино, кров винограду.

₁₅Поїв Яків і наситився,

й улюбленець забрикав.

Він розжирів, потовстів, погладшав… —

і покинув Бога, Який його створив,

відступив від Бога, свого Спасителя.

₁₆Вони роздратували Мене чужими богами,

їхніми гидотами завдали Мені гіркоти.

₁₇Приносили жертви бісам, а не Богові, —

богам, яких не знали;

нові, недавні боги з’явилися у них,

яких не відали їхні батьки.

₁₈А Бога, Який тебе породив, ти покинув

і забув Бога, Який тебе годував.

₁₉Господь побачив це й запалився ревністю,

розлютився через злість Своїх синів і дочок;

₂₀Він сказав: Відверну від них Своє обличчя

і покажу, що з ними станеться вкінці,

бо це зіпсутий рід,

сини, в яких немає вірності.

₂₁Вони пробудили в Мені ревнощі не богом, —

викликали в Мене обурення своїми ідолами.

Тож і Я пробуджу в них ревнощі не народом, —

народом нерозумним викличу в них обурення!

₂₂Бо вогонь запалав із Мого гніву,

і він палитиме аж до аду внизу,

спопелить землю та її плоди,

спалить основи гір.

₂₃Я нагромаджу на них нещастя

і витрачу на них Свої стріли.

₂₄Вони будуть виморені голодом і пожиранням птахами,

їх уразить невиліковний стовбняк.

Я нашлю на них зуби звірів

з отрутою змій, що плазують по землі.

₂₅Знадвору їх позбавлятиме дітей меч,

а з потайних кімнат нападатиме страх.

Юнак із дівчиною,

грудне немовля з тим, хто став старцем…

₂₆Я сказав би: Розсію їх,

зітру в людей пам’ять про них! —

₂₇якщо б не остерігався озлоблення ворогів, — щоб вони не жили довгочасно, —

щоб супротивники не скористалися цим проти Мене

і не сказали: Це наша піднесена рука,

а не Господь здійснив це все.

₂₈Адже це народ, який втратив глузд,

і немає в них розуміння.

₂₉Досі вони не мали здорового глузду, щоби збагнути це.

Тож нехай приймуть це на майбутній час!

₃₀Як може одна людина гнати тисячу

чи двоє — відтіснити десятки тисяч,

якщо це не Бог продав їх

і не Господь видав їх?

₃₁Адже їхні боги не такі, як наш Бог,

наші вороги ж безумні!

₃₂Адже їхній виноград — із содомського винограду,

і їхня лоза — з Гоморри;

їхнє гроно — гроно жовчі,

гроно гіркоти в них.

₃₃Їхнє вино — зміїна отрута,

невиліковна гадюча отрута.

₃₄Хіба це не зібране в Мене

й не запечатане в Моїх скарбницях?

₃₅У день помсти Я відплачу,

в час, коли спіткнеться їхня нога,

бо день їхньої погибелі близько,

і надходить те, що приготовлене для вас.

₃₆Адже Господь судитиме Свій народ

і буде утішений за Своїх рабів.

Адже Він побачив їх ослабленими,

знеможеними в час ворожого нападу й обезсиленими.

₃₇І Господь сказав: Де їхні боги,

на яких вони покладалися,

₃₈чиїх жертвоприношень жир ви їли

і чиїх жертв виливань вино ви пили?

Нехай устануть і допоможуть вам,

нехай будуть для вас оборонцями.

₃₉Подивіться, подивіться, що Я є,

й окрім Мене немає бога.

Я позбавляю життя й оживляю,

Я вражаю й виліковую,

і не існує нікого, хто б визволив із Моїх рук.

₄₀Бо Я піднесу до неба Свою руку,

поклянуся Своєю правицею

і скажу: Я живу вічно!

₄₁Я нагострю, як блискавку, Свій меч,

і Моя рука візьметься за суд,

Я звершу помсту над ворогами

та відплачу тим, хто Мене ненавидить.

₄₂Упою Мої стріли кров’ю,

а Мій меч насититься тілами, —

кров’ю поранених та полонених,

головами ворожих начальників.

₄₃Веселіться разом з Ним, небеса,

і нехай Йому поклоняться всі Божі сини!

Веселіться з Його народом, язичники,

й кріпіться в Ньому, усі Божі ангели,

бо Він помститься за кров Своїх синів,

відомстить і звершить помсту над ворогами,

і відплатить тим, хто Його ненавидить;

Господь очистить землю Свого народу!