1А в сто сорок дев’ятому році довідалися ті, які з Юдою, що Антіох Евпатор приходить із численними проти Юдеї, 2і що з ним — Лисій, опікун, і той, що над ділами. Кожний мав еллінську силу по сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста вершників і двадцять два слони, і триста колісниць з косами. 3Замішався з ними і Менелай, і з великою підступністю намовляв Антіоха, не задля спасіння батьківщини, а думаючи бути поставленим до влади. 4Цар царів підняв гнів Антіоха на безбожного, і коли Лисій вказав, що він є причиною всього зла, то наказав, як і є звичай на місці, убити, повівши до Верії. 5На місці є вежа на п’ятдесят ліктів, наповнена попелом, а вона мала округлий прилад, що звідусіль звисав у попіл. 6Тут винних за святотатство чи того, що вчинив і деяке інше дуже погане зло, усі скидають на загибель. 7Такою згубою трапилося померти беззаконному Менелаєві, що не удостоївся землі, 8цілком справедливо. Бо оскільки він учинив багато гріхів щодо вівтаря, вогонь якого і попіл був чистий, то він отримав смерть у попелі.
9А цар приходив з такими задумами по-варварськи, щоби гірше від того, що було вчинене його батьком, виказати юдеям. 10А Юда, сприйнявши це, сповістив безлічі вдень і вночі прикликати Господа, щоб так, як колись і десь, так і тепер допомогти тим, що мають бути позбавлені закону, батьківщини і святого храму, 11і тепер, що трохи народ відпочив, аби не допустити, щоб вони стали підвладними богохульним народам. 12Як усі однаково разом чинили й благали милосердного Господа з плачем, постами й лежанням протягом трьох днів безперервно, Юда, підбадьоривши їх, наказав приготуватися. 13А сам, будучи зі старійшинами, він порадив раніше, ніж цар введе військо в Юдею, і місто буде захоплене, вийшовши, судити діла з Божою допомогою. 14Давши владу Сотворителеві світу, заохотивши тих, що з ним, мужньо боротися до смерті за закони, святиню, місто, батьківщину і громадян. А при Модеїні він розставив військо. 15Давши тим, що при ньому, кличку Божа Перемога, з молодцями, які вважалися найсильнішими, напавши вночі на царський двір, він убив у таборі до двох тисяч мужів і найважливішого зі слонів, разом з тим, що на ньому, він убив, 16і вкінці табір переповнили жахом і замішанням, і вони щасливо вийшли. 17А коли вже засвітав день, це сталося через ту Господню охорону, що його провадила.
18Цар, відчувши смак хоробрості юдеїв, намагався хитрістю заволодіти позиціями. 19І він прийшов до Ветсури, сильної твердині юдеїв, був відбитий, був побитий, був принижений. 20Тим, що всередині, Юда послав потрібне. 21А ворогам сповістив таємницю Родокос з юдейського табору. Вони за ним шукали, і він був схоплений та замкнений. 22Вдруге заговорив цар до тих, що у Ветсурі, дав правицю, взяв, відійшов, напав на тих, що з Юдою, але зазнав поразки. 23Він довідався, що впав у відчай Филип, якого він в Антіохії залишив над справами, розгубився, попросив юдеїв, підкорився і в клятві пообіцяв виконати всі справедливі вимоги, погодився і приніс жертву, пошанував святиню і щедрий був до того місця. 24І він прийняв Маккавея, поставив його володарем від Птолемаїди аж до Ґерренійського Володіння. 25Він пішов до Птолемаїди. Птолемаїдці були розгнівані через завіти, бо були пригноблені, тому що бажали усунути угоду. 26Лисій вийшов на судище, дав дуже вміло відповідь, переконав, втихомирив, зробив прихильними, відійшов до Антіохії. Таким був прихід і відхід царя.
