1І відповів мені ангел, ім’я якого Уріїл, який був посланий до мене, 2і він мені сказав: Жахаючись, жахнулося твоє серце в цьому віці, а ти думаєш зрозуміти дорогу Всевишнього? 3І я сказав: Так, мій Господи! А він мені відповів і сказав: Три дороги я посланий тобі показати, і три притчі викласти перед тобою. 4А якщо мені на одну відповіси із цих, то я тобі покажу дорогу, яку бажаєш бачити, і навчу тебе, чому серце лукаве. 5І я сказав: Говори, мій Господи! І він сказав мені: Іди, зваж мені вагу вогню або виміряй мені подих вітру, або поверни мені день, що минув. 6І я відповів, кажучи: Хто з людей зможе зробити те, про що мене питаєш? 7Він же сказав мені: Якщо я запитав би тебе, кажучи: Скільки помешкань є в серці моря або скільки потоків є в основі безодні, або скільки потоків над твердю, або які є виходи раю, 8то ти, можливо, відказав би мені: До безодні я не сходив, і ще не зійшов я до аду, і ніколи я не підіймався на небеса. 9Тож тепер я тебе не запитав хіба що про вогонь, вітер і день, яким ти пройшов, і від яких не можеш відлучитися, і про них мені ти не відповів. 10І він мені сказав: Ти і те, що є твоє, що з тобою виросло, пізнати не можеш, 11то як зможе твоя посудина сприйняти дорогу Всевишнього і, вже знищений зіпсутим віком, зрозуміти нетління? Коли ж це я почув, я впав долілиць 12і сказав йому: Краще було б, щоб нас не було, ніж, прийшовши, жити в безбожності, терпіти і не розуміти, чому. 13І він мені відповів, і сказав: Ідучи, прийшов я до лісу дерев поля, і вони задумали задум, 14і сказали: Ходімо, підемо і вчинимо війну проти моря, щоб від нас відступило, і ми собі зробили інші ліси. 15І подібно хвилі моря, вони задумали задум і сказали: Ходімо, пішовши, повоюємо проти лісу рівнини, щоб і там захопити собі іншу площу. 16І задум лісу став даремним, бо прийшов вогонь і пожер його. 17Подібно і задум хвиль моря, бо став пісок і зупинив його. 18Бо якщо будеш суддею цих, то кого почнеш оправдовувати або кого осуджувати? 19І я відповів, і сказав: По правді задумали марний задум, бо земля дана лісові, і місце — морю, щоб носило свої хвилі. 20І він мені відповів, і сказав: Добре ти розсудив, та чому про себе самого ти не розсудив? 21Бо так, як земля дана лісові й море — своїм хвилям, так і ті, що живуть на землі, тільки вони можуть зрозуміти те, що на землі, а ті, що на небесах, — те, що на висоті небес. 22Я ж відповів і сказав: Благаю Тебе, Господи, щоб мені було дано смисл розуміння. 23Адже я не захотів питати про горішні дороги, а про ті, які щоденно через нас проходять: чому Ізраїль даний у насмішки народам? Чому народ, який Ти полюбив, даний безбожним народам, і закон наших батьків зведений до згуби, і написаних заповідей більше немає? 24І переходимо від віку, наче сарана, і наше життя, наче пара, і ми не є гідні одержати милосердя. 25Але що зробить Він для Свого Імені, яке назване над нами? І про це я запитав.
26Він відповів мені й сказав: Якщо ти був, побачиш, і якщо житимеш, часто дивуватимешся, тому що вік, поспішаючи, спішиться минути. 27Не зможе принести те, що в часах праведним обіцяне, бо цей вік сповнений смутку і слабостей. 28Адже посіяне є зло, те, про яке мене ти питаєш про них, і ще не прийшло його знищення. 29Отже, якщо не пожате буде те, що посіяне, і не пропаде місце, де посіяно зло, то не прийде поле, де посіяне добро. 30Тому що зерно насіння зла посіяне в серці Адама від початку, і скільки безбожності зродило аж дотепер і зродить, аж доки не прийдуть жнива. 31Зваж у собі, скільки зродило плоду безбожності зерно насіння зла. 32Коли посіяні колосся, яким немає числа, які великі жнива почнуть робити! 33І я відповів, і сказав: Де і коли це? Чому малі й погані наші роки? 34І він мені відповів, і сказав: Не спішися духом понад Всевишнього, бо ти поспішаєш задля твого власного духу, а Всевишній — за багатьох. 35Хіба не запитали душі праведних про це у своїх приміщеннях, кажучи: Доки так надіятимуся? І коли приходить плід наших жнив — винагорода?
36І на це відповів архангел Єреміїл, і сказав: Як повним буде число подібних до вас, тому що на вазі Він зважив вік, 37міркою виміряв часи і числом почислив часи, і не зрушить та не розбудить, аж доки не наповниться сказана вище вага. 38І я відповів, і сказав: О, Владико Господи! Але і ми всі сповнені безбожності! 39І, можливо, через нас є перешкода для жнив праведних, через гріхи тих, що живуть на землі. 40А він відповів мені, мовлячи: Іди і запитай вагітну, чи ще зможе лоно її в собі самій затримати плід, коли сповнилися дев’ять місяців її? 41І я сказав: Не може, Господи! І сказав мені: В аді помешкання душ є подібні до лона. 42Адже так, як та, що родить, спішиться уникнути необхідності родів, так і він спішиться віддати те, що йому передане 43від початку. Тоді буде показано тобі те, що бажаєш бачити. 44І я відповів, і сказав: Якщо я знайшов милість перед Твоїми очима, і якщо можливо, і якщо я гідний, 45то покажи мені й це, чи більше від минулого має прийти, чи більше минуло над нами? 46Адже я знаю, що минуло, а що буде, не знаю.
47І він сказав мені: Стань біля правої частини, і тобі покажу пояснення притчі. 48І я став, і побачив: і ось палаюча піч перейшла переді мною. І сталося, коли полум’я минуло, то я побачив: і ось залишився дим. 49І після цього перейшла переді мною хмара, повна води, і випустила сильний, великий дощ, а коли минув сильний дощ, то залишилися в ній краплі. 50І він сказав мені: Подумай собі. Адже так, як дощ зростає більше, ніж краплі, і вогонь більше, ніж дим, так залишаться ті жнива, що минуть, бо залишилися краплі й дим. 51І я помолився, і сказав: Чи думаєш, що доживу аж до тих днів, або хто буде в ті дні? 52Він мені відповів і сказав: Частково можу тобі розказати про знаки, про які мене питаєш, — я не посланий говорити тобі про твоє життя, то й не знаю.
