1У тридцятому році знищення міста я був у Вавилоні, я, Салатіїл, який є і Ездра, і, лежачи, на моєму ліжку, я був стурбований, і находили мені думки на моє серце, 2тому що я побачив спустошення Сіона і достаток тих, що жили у Вавилоні. 3І мій дух був дуже зрушений, і я почав говорити жалібні слова до Всевишнього, 4і я сказав: О, Господи Владико! Ти сказав на початку, коли Ти насадив землю, і це — Сам, і наказав пороху, 5і дав Адамові смертне тіло. Але і він був ділом Твоїх рук, і Ти вдихнув у нього дух життя, і він став живим перед Тобою. 6Ти ввів його до раю, якого насадила Твоя правиця раніше, ніж прийшла земля. 7І Ти заповідав цьому одну Твою заповідь, та він її переступив. І відразу Ти призначив йому і його народам смерть. І народилися з нього народи і племена, і роди, яким немає числа. 8І кожний народ ходив по своїй волі, чинили безбожне перед Тобою і погордували Твоїми заповідями, і Ти їм не заборонив.
9Знову ж у час навів Ти потоп на тих, що мешкали у віку, і Ти вигубив їх. 10І сталося кожному з них, як і Аду смерть, так і цей потоп. 11Ти залишив із цих одного Ноя зі своїм домом, з нього — усі праведні. 12І сталося, коли почали множитися на землі ті, що жили, і помножили синів і народи, і племен стало багато, то почали знову чинити безбожність, більше, ніж попередні.
13І сталося, коли чинили лукавство перед Тобою, Ти вибрав собі із цих одного, ім’я якому було Авраам. 14Ти його полюбив, і Ти йому самому показав кінець часів таємно вночі. 15І Ти з ним уклав вічний завіт, і Ти йому сказав, що ніколи не покинеш його насіння. Ти йому дав Ісаака, а Ісаакові Ти дав Якова та Ісава. 16І Ти Собі відділив Якова, Ісава ж Ти відкинув. І Яків став великим числом.
17І сталося, коли Ти вивів із Єгипту його насіння і привів їх до гори Синаю, 18то Ти прихилив небеса, заснував землю, зрушив всесвіт, до тремтіння привів безодні й ввів замішання у вік. 19Твоя слава пройшла крізь четверо дверей: вогонь, землетрус, вітер і мороз, щоби дати закон насінню Якова і закон родові Ізраїля. 20І Ти не забрав від них злого серця, щоб Твій закон дав у них плід. 21Адже перший Адам, носячи погане серце, переступив і був переможений, але також усі, хто з нього народилися. 22Хвороба стала постійною, а закон у серці народу — з коренем зла, і те, що є добре, відійшло, а погане залишилось. 23І минули часи, і скінчилися роки, і Ти підняв Собі слугу на ім’я Давид. 24Ти йому сказав збудувати місто Твоєму Імені й принести Тобі в ньому жертви з Твоїх. 25І діялося це багато років. І ті, що мешкали в місті, покинули Тебе, 26в усьому чинячи так, як зробив Адам і всі його покоління, бо і вони користалися поганим серцем. 27І Ти видав Твоє місто в руки Твоїх ворогів.
28Я ж тоді мовив у своєму серці: Невже краще чинять ті, що мешкають у Вавилоні, і задля цього мають панувати над Сіоном? 29Сталося ж, коли я сюди прийшов і побачив безбожності, яким немає числа, і цього тридцятого року моя душа побачила багатьох, що грішили. І моє серце жахнулося, 30тому що я побачив, як терпиш тих, що грішать, і Ти пощадив тих, що чинять безбожне, і погубив Твій народ, і зберіг Твоїх ворогів, і не вказав 31нічого нікому, як треба покинути цю дорогу. Чи зробив краще Вавилон, аніж Сіон, 32або пізнав Тебе інший народ, окрім Ізраїля? Або які народи повірили завітам так, як ці з Якова, 33винагорода яких не з’явилася, і праця не дала плоду? Адже, проходячи, я пройшов народи і побачив, що вони багатіють і не пам’ятають про Твої заповіді. 34Отже, тепер зваж на вазі наші беззаконня і тих, що живуть у віці, і побачимо, куди порушиться рух вказівника. 35Або коли не грішили перед Тобою ті, що живуть на землі, або який народ так зберіг Твої заповіді? 36Людей же поодиноких знайдеш, що зберігають Твої заповіді, але не знайдеш народ.
