1І замість нього постав Юда, названий Маккавей, його син. 2І допомагали йому всі його брати, і всі, що пристали до його батька, і вели війну Ізраїля з радістю. 3І він поширив славу своєму народові та одягнувся в панцир, наче велетень, підперезався своєю військовою зброєю і став до воєн, охороняючи табір мечем. 4Він уподібнився до лева у своїх ділах і був, наче левеня, що ревіло за здобиччю. 5І він переслідував беззаконників, випитуючи, і тих, що наводили жах на його народ, спалив. 6І безбожні були впокорені через його страх, і всі, що чинили беззаконня, перелякалися, і спасіння поступало в його руці. 7І гірко він учинив багатьом царям, і розвеселив Якова своїми ділами, і аж навіки його пам’ять на благословення. 8Він проходив міста Юди і вигубив з них безбожних, відвернув гнів від Ізраїля 9і став славним аж до кінця землі, і зібрав тих, що гинули.
10І Аполлоній зібрав народи із Самарії, велику силу, щоб воювати проти Ізраїля. 11І довідався Юда, вийшов йому назустріч, розбив його і вбив. І впали численні раненими, а решта втекла. 12І вони взяли їхню здобич, і Юда взяв меч Аполлонія, і воював ним усі дні. 13І почув Сирон, володар сили Сирії, що Юда зібрав збір і групу вірних із собою, і що виходить на війну, 14і сказав: Зроблю собі ім’я, прославлюся в царстві та воюватиму проти Юди і тих, що з ним погорджують словом царя. 15І він продовжив воювати, і прийшов з ним великий табір безбожних, щоби йому допомогти вчинити помсту на синах Ізраїля.
16І він наблизився аж до підходу до Веторона, і вийшов Юда йому назустріч з малою кількістю. 17Коли ж побачили табір, що йшов їм назустріч, то сказали Юді: Як зможемо ми, будучи малі числом, воювати проти такої значної безлічі? І ми ослаблені, не ївши сьогодні. 18І сказав Юда: Однаково легко є охопити багатьох у руці невеликої кількості, і немає різниці перед небом спасти багатьма чи малим числом. 19Адже не в безлічі сили перемога війни, але сила з неба. 20Вони приходять проти нас у численній зарозумілості та беззаконні, щоб нас вигубити і наших жінок, і наших дітей, щоб нас пограбувати, 21а ми воюватимемо за наші душі та наші закони. 22І Він їх розіб’є перед нашим обличчям, ви ж їх не бійтеся!
23А коли він перестав говорити, то раптово на них напав і вигубив Сирона та його табір перед ним. 24І гнали його по схилі від Веторона аж до рівнини. І впало з них якихось вісімсот чоловіків, решта ж втекла в землю филистимців. 25І почався страх Юди і його братів, і жах напав на народи, що довкола них. 26І його ім’я прийшло аж до царя, і всі народи розповідали про воєнні дії Юди.
27Коли ж Антіох почув ці слова, він запалав гнівом, послав і зібрав усі сили свого царства, дуже могутній табір. 28І він відкрив свою скарбницю, дав силам зарплату на рік і заповів їм бути готовими на всяку потребу. 29І він побачив, що забракло срібла в скарбницях і що данини з країн малі через поділи й погроми, які він учинив на землі, щоби забрати законне, яке було від перших днів, 30і він боявся, що не матиме, як спочатку, на видатки і дари, які раніше давав широкою рукою, і мав більше царів, ніж раніше, 31і був дуже заклопотаний своєю душею, і порадився піти до Персії, взяти данини країн і зібрати багато срібла.
32І він залишив Лисія, славного чоловіка із царського роду, над ділами царя від ріки Євфрату і аж до границь Єгипту, 33і щоб виховував Антіоха, його сина, аж доки він не повернеться. 34І йому він передав половину сил і слонів, і заповів йому про все, що порадив, і про тих, що жили в Юдеї та Єрусалимі, 35щоб послати проти них силу, аби вигубити і захопити силу Ізраїля й решту Єрусалима, і забрати пам’ять їх з місця, 36і поселити синів чужинців в усіх їхніх околицях, і жеребом розділити їхню землю.
37А цар взяв залишену половину сил і пішов з Антіохії, з міста свого царства, у сто сорок сьомому році, перейшов ріку Євфрат і проходив горішні країни. 38А Лисій вибрав Птоломея, сина Доримена, а також Никанора і Ґорґія, сильних мужів, царських друзів, 39і послав з ними сорок тисяч мужів і сім тисяч коней, щоб вони пішли в землю Юди і знищили за словом царя. 40І він відійшов з усією своєю силою, і вони прийшли, і отаборилися поблизу Аммауса в землі рівнини. 41І почули купці країни їхнє ім’я, і взяли дуже багато срібла, золота і рабів, і прийшли до табору, щоб взяти синів Ізраїля за рабів. І приєдналися до них сила Сирії і землі чужинців.
42І побачив Юда та його брати, що зло наповнилося, і що сили отаборені в їхніх околицях, і довідалися про слова царя, які він заповів: учинити народові вигублення і винищення, 43і сказали кожний до свого ближнього: Піднесімо руїну нашого народу і воюймо за наш народ і за святих! 44І зібрався збір, щоби бути готовим на війну, і щоб помолитися й просити помилування і милосердя. 45І Єрусалим був ненаселеним, наче пустеля, не було нікого, хто входить і виходить з їхніх родів, і святиня була потоптана, і сини чужинців у твердині, оселі язичників. І забрано радість у Якова, і не стало сопілки і гусел.
46І вони зібралися, і прийшли до Массифи напроти Єрусалима, бо раніше для Ізраїля місце молитви було в Массифі. 47І постили того дня, одяглися в мішковину, і попіл — на їхній голові, і роздерли свій одяг. 48І розгорнули книгу закону, в яких язичники дошукувалися подоби своїх ідолів. 49І принесли священицький одяг, первоплоди та десятини, і підняли назореїв, які сповнили дні, 50і закликали голосом до неба, кажучи: Що зробимо із цими і куди їх відведемо, 51і твоє святе потоптане та опоганене, і твої священики в смутку й пригнобленні. 52І ось народи зібралися проти нас, щоб нас вигубити. Ти знаєш, що вони задумують на нас. 53Як зможемо встояти перед їхнім обличчям, якщо Ти нам не допоможеш?
54І затрубили трубами, і закричали гучним голосом. 55І після цього наставив Юда володарів народу, тисячників, сотників, п’ятидесятників і десятників. 56І сказав тим, що будували доми, заручитися з жінками і насадити виноградники, і лякливим, щоб повернувся кожний до свого дому за законом. 57І піднявся табір, і вони отаборилися на південь Аммауса. 58І сказав Юда: Обв’яжіться і станьте сильними синами, і будьте готові на ранок воювати із цими народами, що зібралися проти нас, аби вигубити нас і наші святощі. 59Бо нам краще померти на війні, ніж дивитися на зло нашого народу і святощів. 60Яка тільки буде воля на небі, так Він учинить.
