У ті дні підійнявся Маттатія, син Івана, сина Симеона, священик із синів Йоаріва з Єрусалима, і осів в Модеїні. І в нього — п’ять синів: Іван, прозваний Ґаддій, Симон, прозваний Тассій, Юда, прозваний Маккавей, Елеазар, прозваний Аваран, Іван, прозваний Апфус.
І він побачив святотатство, що було в Юді та в Єрусалимі, й сказав: Горе мені, навіщо це я народився, щоб бачити винищення мого народу і знищення святого міста, і щоб сидіти там, коли його дано в руки ворогів, — святе в руці чужинців? Його храм став, наче чоловік без честі, посуд його слави відведено в полон, його дітей винищено на його вулицях, його молодь — мечем ворога. Який народ не успадкував царство і не заволодів його здобиччю? Уся його краса забрана, замість вільного, він став рабом. І ось наше святе, наша краса і наша слава спустошена, і їх опоганили народи. Навіщо нам ще жити? Маттатія і його сини роздерли свій одяг, одягнулися в мішковину і сильно плакали.
І прийшли ті, що від царя, що змушували відступати, до міста Модеїна, щоб принести жертву. І багато з Ізраїля прийшло до них. Маттатія і його сини зібралися. І відповіли ті, що від царя, і промовили до Маттатії, кажучи: Ти — славний і великий володар у цьому місті та скріплений синами і братами. Тепер прийди першим і виконай наказ царя, — як зробили всі народи, мужі Юди й ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і твої сини друзями царя, і ти, і твої сини прославитеся сріблом, золотом і багатьма дарами.
Та Маттатія відповів, кажучи гучним голосом: Хоч усі народи, що в царському домі, слухаються царя, щоб відступити кожний від служіння своїх батьків, і сприйняли його заповіді, я, мої сини і мої брати ходитимемо в завіті наших батьків. Боже, милуй нас, щоб ми не залишили закон і заповіді! Не послухаємося слів царя, щоб відійти від нашого служіння направо чи наліво. Коли він перестав промовляти ці слова, то прийшов чоловік-юдей перед очима всіх, щоб принести жертву на жертовнику в Модеїні за приписом царя. І Маттатія побачив та приревнував, і затремтіло його нутро, і він наніс гнів за суд і, побігши, зарубав його біля вівтаря. І царського чоловіка, що змушував приносити жертву, убив у той час і розніс вівтар. І він приревнував за законом, як зробив і Фінеес із Замврієм, сином Салома.
І закричав Маттатія в місті гучним голосом, кажучи: Кожний, хто ревнує за закон і стоїть за законом, нехай вийде за мною. І він та його сини втекли в гори, і залишили те, що мали в місті. Тоді пішло багато тих, що шукали справедливості й суду в пустелю, щоб там сидіти, вони, їхні сини, їхні жінки та їхня худоба, бо над ними стверділо зло.
І сповістили мужам царя і силам, які були в Єрусалимі, у місті Давида, що мужі, які порушили царську заповідь, пішли до схованок у пустелі. І погналися за ними численні та, захопивши їх, отаборилися проти них і вчинили проти них бій у день суботній, кажучи до них: Досить того, що аж дотепер! Вийшовши, зробіть за словом царя, і житимете. І вони сказали: Не вийдемо і не зробимо за словом царя, щоб опоганити день суботній. І приспішили проти них бій. І не відповіли їм, не кинули і каменем проти них, і не загородили схованок, кажучи: Усі помремо в нашій простоті! За нас свідчить небо і земля, бо ви неправильно нас вигублюєте! І повстали проти них у бою в суботу, і померли вони, їхні жінки, їхні діти та їхня худоба аж до тисячі людських душ.
І довідався Маттатія та його друзі, і вони їх сильно оплакували. І сказав чоловік своєму ближньому: Якщо ми всі зробимо так, як учинили наші брати, і не воюватимемо проти народів за наші душі та наші заповіді, тепер швидко нас вигублять із землі. І порадилися в той день, кажучи: Кожний чоловік, який тільки прийде проти нас на війну в суботній день, ми воюватимемо проти нього і не помремо всі так, як померли наші брати в криївках.
Тоді зібралися до них збір асидеїв, міцні силою з Ізраїля, кожний, хто шанував закон. І всі, що втікали від зла, приєдналися до них і стали для них підсиленням. Вони зібрали силу і побили грішників у своєму гніві й беззаконних мужів в їхньому гніві. А решта втекла до народів, щоб спастися.
І оточили Маттатій, та його друзі пройшлися навколо і винищили вівтарі, і обрізали необрізаних хлопців, яких знайшли в горах Ізраїля, у фортеці, і прогнали синів гордості, і вдалим було діло в їхній руці. І вони забрали закон з руки ворогів і з руки царів, і не дали рога грішникові.
І наблизилися дні Маттатія, щоб померти, і він сказав своїм синам: Тепер скріпилася гордість і погорда, час катастрофи і гнів люті. Тепер, діти, ревнуйте за законом і дайте ваші душі за завіт наших батьків. Пам’ятайте діла наших батьків, які вони зробили у своїх родах, і одержите велику славу і вічне ім’я. Хіба Авраам у випробуванні не знайшовся вірним, і зараховано йому за праведність? Йосиф у час своєї тісноти зберіг завіт і став володарем Єгипту. Фінеес, наш батько, у ревнощах ревності одержав завіт вічного священства. Ісус, коли сповнилося слово, став суддею в Ізраїлі. Халев, коли засвідчив у зборі, одержав землі спадку. Давид у його милосерді успадкував престол царства навіки. Ілля, коли приревнував ревністю за закон, був забраний, наче до неба. Ананія, Азарія, Мисаїл, повіривши, врятувалися з полум’я. Даниїл у своїй простоті був вирваний з уст лева. І так думайте з роду в рід, бо всі, що надіються на Нього, не ослабіють. І не бійтеся слів чоловіка-грішника, бо його слава, як гній і як черв’як. Сьогодні підноситься, а завтра не знайти, бо повернувся у свою землю, і його думка гине. Діти, будьте мужніми та сильними, перебувайте в законі, бо в ньому ви прославилися.
І ось ваш брат Симеон, знаю, що він є чоловіком-порадником, його слухайтеся всі дні, він буде вам батьком. І Юда Маккавей, міцний силою від своєї молодості, він буде вам володарем сили і вестиме війну народу. І ви приведете до вас усіх, що чинять закон, і помститеся помстою вашого народу. Дайте відплату народам і бережіть приписи закону. І він їх поблагословив. І він приєднався до своїх батьків. Він помер у сто сорок шостому році, і його поховали в гробницях його батьків у Модеїні, і його оплакував увесь Ізраїль великим плачем.
