1І Ґорґія взяв п’ять тисяч мужів і тисячу вибраних коней, і табір піднявся вночі, 2щоб напасти на юдейський табір і раптово їх побити. І сини твердині були йому проводирями. 3І почув Юда, і підійнявся він і сильні, щоб побити силу царя, що в Аммаусі, 4аж поки ще сили розпорошилися з табору. 5І прийшов Ґорґія до табору Юди вночі, і нікого не знайшов. І шукав їх у горах, бо сказав: Ці втікають від нас! 6І як тільки настав день, Юда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів. Лише щитів і мечів не мали стільки, скільки бажали. 7І вони побачили сильний, озброєний табір народів, і коня, що його оточував, і вони вишколені до війни.
8І Юда сказав мужам, що з ним: Не бійтеся їхньої безлічі й не лякайтеся їхнього нападу. 9Згадайте, як врятувалися наші батьки в Червоному морі, бо їх переслідував фараон із силою. 10Тепер же закличемо до неба, чи Він нас забажає і згадає завіт батьків, і знищить цей табір сьогодні перед нашим обличчям, 11і всі народи пізнають, що Він — Той, Хто визволяє і спасає Ізраїля.
12І чужоземці підняли свої очі й побачили їх, як ідуть напроти, 13і вийшли з табору на битву. І затрубили ті, що з Юдою, 14і вони зійшлися, і знищені були язичники та втекли на рівнину, 15а всі останні впали від меча. І гналися за ними аж до Ґазирів, аж до рівнин Ідумеї, Азоту і Ямнеї, і впало з них до трьох тисяч мужів. 16І повернувся Юда і сила з погоні за ними, 17і він промовив до народу: Не пожадайте здобичі, бо проти нас — війна, 18Ґорґій і сила поблизу нас на горі. Але стійте тепер перед нашими ворогами і воюйте з ними, і після цього спокійно візьмете здобич.
19Ще коли Юда закінчував, ось показалася якась частина, виглядаючи з-за гори. 20І вона побачила, що ті повернулися і запалюють табір, бо дим, який показався, явним зробив те, що сталося. 21Вони ж, бачачи це, сильно перелякалися. І, бачачи, що і табір Юди на рівнині готовий до боротьби, 22усі втекли до землі чужоземців. 23А Юда повернувся на пограбування табору, і вони взяли багато золота, срібла, синьої тканини, морської багряниці й велике багатство. 24І, повернувшись, співали й благословили до неба, тому що добре, бо Його милосердя навіки. 25І в той день було велике спасіння для Ізраїля.
26А ті з чужоземців, які врятувалися, прийшовши, сповістили Лисієві про все, що трапилося. 27Він же, почувши, замішався і підупав, бо з Ізраїлем сталося не те, що він бажав, і вийшло не те, що йому заповів цар. 28І в наступному році він зібрав шістдесят тисяч вибраних мужів і п’ять тисяч коней, щоб воювати проти них. 29І вони прийшли до Ідумеї і отаборилися у Ветсурах, а Юда зустрів їх з десятьма тисячами мужів. 30І він побачив сильний табір, помолився і сказав: Благословенний, Ти, Спасителю Ізраїля, що знищив напад сильного рукою Твого раба Давида і видав табір чужоземців у руки Йонатана, сина Саула, і того, що носив його зброю. 31Замкни цей табір у руці Твого народу Ізраїля, і хай застидаються їхньою силою і конем. 32Дай їм страх і розтопи сміливість їхньої сили, і хай будуть захитані їхньою руїною. 33Скинь їх мечем тих, що Тебе люблять, і Тебе хвалитимуть у піснях усі, що знають Твоє Ім’я. 34І вони зійшлися в битві разом, і полягло з табору Лисія до п’яти тисяч мужів, і впали перед ними. 35А Лисій, бачачи свої війська, що вони налаштовані до відступу, а що в Юди була сміливість, і що вони готові чи жити, чи померти із честю, відійшов до Антіохії і найняв численних чужоземців, щоб знову піти на Юдею. 36А Юда і його брати сказали: Ось наші вороги побиті, підімо очистити святе і обновити! 37І весь збір зібрався, і вони пішли на гору Сіон. 38І побачили святощі спустошеними, жертовник опоганений, спалені двері й у дворах — рослини, що виросли, наче в лісі чи наче на одній з гір, і розбиті склади. 39І вони роздерли свій одяг, і заголосили великим плачем, поклали попіл, 40упали долілиць до землі й затрубили трубами на знак і заволали до неба. 41Тоді Юда наказав мужам воювати проти тих, що у твердині, аж доки святе не очиститься. 42І він вибрав священиків без вади, що бажали закону, 43і вони очистили святе та забрали каміння опоганення на нечисте місце. 44І вчинили раду про опоганений жертовник всепалення, що з ним зробити. 45І випала в них добра рада його знищити, щоби часом не було їм на погорду, що його опоганили народи. І вони знищили жертовник, 46і відклали каміння на горі дому у вигідному місці, доки не прийде пророк, що заповість про них.
47І взяли цілі камені за законом, і збудували новий жертовник — такий, як попередній. 48І збудували святе та середину дому, поблагословили двори, 49зробили новий святий посуд і внесли світильник, кадильний жертовник і стіл до храму. 50І принесли ладан на жертовнику, і запалили лампади, що на світильнику, і світили у храмі. 51І поставили на столі хліби та повісили завісу. І закінчили всі діла, які робили. 52І на двадцять п’ятий день дев’ятого місяця, це місяць хаселев, сто сорок восьмого року, вони встали вранці 53й принесли жертву за законом на новому жертовнику для всепалень, який вони зробили. 54Згідно із часом і днем, в який його опоганили народи, у той він був відновлений з піснями, гуслами, арфами і цимбалами. 55І весь народ упав долілиць, вони поклонилися і поблагословили до неба Того, Хто давав їм успіх.
56І зробили обновлення жертовника вісім днів, і принесли всепалення з радістю, і принесли жертву спасіння та похвали. 57І прикрасили те, що перед лицем храму, золотими вінками і малими щитами, обновили двері, склади і поставили двері. 58І велика радість була в народі, і відвернули погорду народів. 59І постановив Юда, його брати і весь збір Ізраїля, щоб святкувати дні обновлення жертовника у своїх часах, рік за роком вісім днів, від двадцять п’ятого дня місяця хаселева, з радістю і веселістю.
60І спорудили в той час довкола гори Сіон високі мури і сильні вежі, щоб, прийшовши, народи їх не потоптали, як зробили перед тим. 61І поставили там силу, щоб його охороняти, і укріпили його, щоби берегти Ветсуран, аби народ мав твердиню перед обличчям Ідумеї.
