1І вони прийшли до Екватани, і приходять до хати Раґуїла, а Сарра зустріла їх і привітала їх, а вони її, і вона ввела їх у дім. 2І сказав Раґуїл Едні, своїй жінці: Як молодець подібний до мого родича Товита. 3І запитав їх Раґуїл: Звідки є ви, брати? І сказали йому: З полонених синів Нефталима в Ніневії. 4А він сказав їм: Чи знаєте нашого брата Товита? Вони ж відказали: Знаємо. 5І він сказав їм: Чи він здоровий? Вони ж сказали: І живе, і здоровий. І сказав Товія: Він — мій батько. 6І підійшов Раґуїл, поцілував його і заплакав, поблагословив його і сказав йому: О, гарний і добрий він чоловік! І, почувши, що Товит втратив зір, засмутився і заплакав. 7Една, його жінка, і Сарра, його дочка, заплакали і прийняли їх гостинно. 8Закололи барана з овець і поклали багато страв.
9І Товія сказав Рафаїлові: Брате Азаріє, заговори про те, про що ти говорив у дорозі, і нехай довершиться діло. 10І він передав слово Раґуїлові. І сказав Раґуїл Товії: Їж, пий і будь веселим, бо тобі належиться взяти мою дитину, лише відкрию тобі правду. 11Дав я мою дитину сімом чоловікам, і коли лишень входили до неї, то помирали вночі. Але тепер будь веселим. 12І сказав Товія: Не покуштую тут нічого, аж доки не поставите і не затвердите мені. І сказав Раґуїл: Візьми її тепер за судом. Ти ж — її брат, і вона твоя. А милосердний Бог нехай дасть вам найкраще. 13І він покликав свою дочку Сарру, і, взявши її за руку, дав її Товії за жінку і сказав: Ось, бери її за законом Мойсея і поведи до твого батька. І він поблагословив їх. 14І покликав він Едну, свою жінку, і, взявши книжку, написав листа, і запечатали. І вони почали їсти.
15І покликав Раґуїл свою жінку Едну, і сказав їй: Сестро, приготуй другу кімнату і введи її. 16І та зробила так, як він сказав, і ввела її туди, і замкнула. І прийняла сльози своєї дочки, і їй сказала: 17Будь мужньою, дитино, Господь неба і землі нехай дасть тобі милість замість цього твого смутку, будь мужньою, дочко.
