1Пісня пісень, яка складена Соломоном. 2Нехай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі за вино, 3і запашність твого мира понад усі аромати, твоє ім’я — пролите миро. Через це дівчата тебе полюбили, 4притягнули тебе, — ми побіжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене привів до своєї світлиці. Давай будемо радіти і веселитися тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.
5Я — чорнява і красива, дочки Єрусалима, як і поселення Кидару, як кожухи Соломона. 6Не дивіться на мене, що я — смаглява, бо сонце до мене поставилося з погордою. Сини моєї матері сперечалися зі мною, вони мене поставили сторожкою у виноградниках, а свого виноградника я не оберегла. 7Сповісти мені, ти, кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш у полудень, щоб я не стала, як та, котра покривається наміткою біля стад твоїх друзів.
8Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів. 9Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона. 10Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто. 11Зробимо для тебе золоті фігурки зі срібними цятками.
12Поки цар за своїм столом, мій нард видав свій запах. 13Мій коханий для мене — в’язанка стакту, він умостився між моїми грудьми. 14Мій коханий для мене — кіпрійське гроно у виноградниках Енґадда.
15Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива, твої очі голубині.
16Ось ти красивий, мій коханий, і красень. Біля нашого ліжка — тінь, 17балки наших домів кедрові, наша стеля — з кипарису.
