1І в дні твоєї молодості згадай Того, Хто тебе створив, аж доки не прийдуть дні злі, і надійдуть роки, в яких скажеш: Немає мені в них задоволення. 2Доки не померкне сонце, світло, місяць і зірки, і повернуться хмари після дощу. 3У день, в який зрушаться сторожі дому та зігнуться мужі сили, і бездіяльні будуть жінки, що мелють, бо зменшилися числом, і потемніють ті, що їх видно крізь дірку. 4І замкнуть двері на торговиці в немочі голосу жінки, що меле, і підніметься на голос горобця, і впокорені будуть усі дочки співу. 5З висоти побачать, і жахи на дорозі. І зацвіте мигдаль, і розтовстіє сарана, і розсіється кипарис, бо людина пішла до свого вічного дому, і оточили торговицю ті, що оплакують. 6Доки не знищиться срібний шнурок, і розбитим буде чисте золото, знищеним буде відро біля джерела, колесо побіжить до ставу, 7і порох повернеться в землю, як був, а дух повернеться до Бога, Який його дав. 8Марнота марнот, — сказав Екклезіаст, — усе марнота.
9А тому що Екклезіаст був надзвичайно мудрим, він ще навчив народ знання, і вухо дослідить красу притч. 10Довго Екклезіаст намагався знайти бажані слова і правильно написане, слова правди. 11Слова мудрих, як рожен і як насаджені цвяхи, які дані від пастуха одного, як збірка, і з них є надмір. 12Мій сину, бережися робити багато книг. Немає кінця, і велике навчання — труд для тіла. 13Кінець усього слова, як чується: Бійся Бога і дотримуйся Його заповідей, бо це — уся людина. 14Адже Бог приведе на суд усе творіння з усім недоглянутим, чи добрим, чи злим.
