1На закінчення. Псалом Давида. 2Блаженний той, хто зважає на бідного й убогого. У лиху годину Господь його визволить.
3Нехай Господь обереже його, дасть йому життя, зробить його блаженним на землі. Хай його не видасть у руки його ворога.
4Нехай Господь допоможе йому, коли лежатиме хворий на ліжку. Усю постіль його Ти перемінив під час його хвороби.
5Я сказав: Господи, помилуй мене, зціли мою душу, бо я згрішив проти Тебе.
6Мої вороги наговорювали на мене зло: Коли ж він помре, і його ім’я зникне?
7І коли хто приходив побачити мене, то улесливо говорив, а його серце вбирало в себе беззаконня; він ішов геть і розголошував.
8Проти мене перешіптувалися разом усі мої вороги, задумували зло проти мене,
9висловлювали проти мене беззаконні слова: Хіба той, хто зліг, ще підніметься?
10Навіть людина, з якою я в мирі, якій довіряв, яка їла мій хліб, — підняла на мене п’яту!
11Ти ж, Господи, помилуй мене, підійми мене, — і я їм відплачу.
12Про Твою прихильність до мене я довідався з того, що мій ворог перестав насміхатися з мене.
13А мене прийми через невинність мою, — Ти утвердив мене перед Собою навіки.
14Благословенний Господь, Бог Ізраїля, від віку й до віку. Нехай буде так, хай так буде!
