1Не хвалися завтрашнім днем, бо не знаєш, що принесе той, який надходить.
2Нехай хвалить тебе ближній, а не твої уста, — хтось інший, а не власні губи.
3Камінь важкий, і пісок важко носити, та гнів нерозумного тяжчий від них обох.
4Гнів нещадний, лютість їдка, але проти ревнощів ніхто не встоїть!
5Кращі відкриті докори, ніж прихована любов.
6Більше довіри варті рани, завдані другом, ніж умисні поцілунки ворога.
7Сита душа нехтує стільниковим медом, а для голодної душі й гірке здається солодким.
8Наче пташка, яка вилетіла з власного гнізда, так і людина, — вона віддає себе в рабство, якщо перебуває далеко від рідної місцевості.
9Миром, вином і пахощами втішається серце, а душа розривається від нещастя.
10Не залишай друга свого чи друга батькового, а до хати брата твого не ввійди невчасно. Краще близький друг, ніж брат, який далеко проживає.
11Сину, будь мудрий, щоб раділо серце моє; відкинь від себе зневажливі слова.
12Кмітливий ховається від зла, яке насувається, а немудрі, коли воно надходить, несуть втрату.
13Забери його плащ, бо несамовитий, який нищить чуже, вже пройшов.
14Коли хтось із самого ранку гучним голосом вихваляє свого друга, можуть подумати, що він нічим не відрізняється від того, хто проклинає.
15Постійне капання в непогожий день виганяє людину з її хати; так само проганяє з власного дому і сварлива жінка.
16Північний вітер пронизливий, та назву він має привітну.
17Залізо вигострюють залізом, а людина обточує вигляд друга.
18Хто садить смоківницю, їстиме її плоди; хто дбає про свого пана, той буде в пошані.
19Як обличчя не подібне на обличчя, так само й серця людей.
20Ад і знищення — ненаситні; так само ненаситні очі людей.
20aОгида перед Господом — очі тих, які дивляться звисока, котрі невиховані й мають нестримний язик.
21Плавлення — засіб для перевірки срібла і золота, а людина випробовується устами тих, хто її хвалить.
21aСерце беззаконного шукає зла, серце праведного шукає знання.
22Якщо нерозумного ти піддаватимеш ганебному покаранню на зборах, то глупоти від нього не забереш.
23Досконало знатимеш тварини твого стада, — твоє серце буде з твоїми отарами.
24Адже не вічні влада і сила людини, — їх не передають з роду в рід.
25Подбай про трави на рівнині, — скоси траву, згромадь сіно на горах,
26щоб ти мав овець для одягу. Слідкуй за рівниною, щоб у тебе були барани.
27Сину, маєш від мене надійні поради для твого життя і для життя твоїх слуг.
