1Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.
2Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.
3Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.
4Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.
5Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.
6Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.
7Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!
8Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.
9У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.
10Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.
11Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
11aЄ сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
12Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!
13Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!
14Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.
15Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.
16Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.
17Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.
18Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —
19такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!
20При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.
21Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.
22Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.
23Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.
24Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.
25Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому, бо в його душі — сім лукавств.
26Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.
27Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам; хто котить камінь — на себе котить.
28Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.
