1Сину, злим людям не заздри і не бажай бути з ними.
2Адже їхнє серце вправляється в неправді, і біль спричиняють їхні вуста.
3Дім будується мудрістю і зміцнюється розумом.
4Знанням наповнюються комори: усяким багатством, цінністю та добром.
5Мудрий кращий за сильного, а розумна людина — за великого землевласника.
6Війна буває з досвідом керівництва, а допомога — від розважливого серця.
7Мудрість і здоровий глузд при брамі серед мудреців. Мудрі не відвертаються від сказаного Господніми вустами,
8але радяться на зборах. Недосвідчених застає смерть,
9і безумець помирає в гріхах. Нечистота заплямує зловмисну людину
10в день лиха і в день утиску, аж поки він пропаде.
11Рятуй тих, кого ведуть на смерть, визволяй приречених, — не ухиляйся.
12Якщо скажеш: Я того не знаю! — зрозумій, що Господь знає серця всіх; Той, Хто всіх наділив диханням, — Він усе знає, Він віддасть кожному за його ділами.
13Їж мед, сину, бо вощина з медом — добра, — щоб у твоєму горлі було солодко.
14Так само нехай сприймається мудрість твоєю душею. Коли ти її знайдеш, матимеш добрий кінець, і надія тебе не покине.
15Не приводь безбожного в житло праведних і не будь заведений в оману через насичування черева.
16Адже праведний сім разів упаде і встане, а безбожні ослабнуть в час лиха.
17Якщо твій ворог упаде, не радій з того, і коли він спіткнеться, — не величайся.
18Бо побачить Господь, і не буде Йому це до вподоби, тож відверне від нього Свій гнів.
19Не зловтішайся над лиходіями і не заздри грішникам.
20Адже в лиходіїв не буде нащадків, і світильник безбожних погасне.
21Сину, май страх перед Богом і перед царем, і не виявляй до них обох непослуху.
22Тому що зненацька зійде кара на безбожних — і хто збагне, які в них обох страждання?
22aСин, який зберігає слово, уникне погибелі, — адже він твердо прийняв його.
22bНічого фальшивого хай не вимовить язик царя, — жодна неправда хай не зійде з його язика.
22cЯзик царя — то не тілесний меч, і хто тільки буде переданий його владі, — той буде знищений.
22dБо коли його гнів запалає, то мотузками нищить людей,
22eі пожирає їхні кістки та спопеляє, наче полум’я; навіть орлята не зможуть ними поживитися.
23Це кажу вам, мудрим, аби знали: Недобре зважати на особу на суді.
24Хто каже безбожному: Ти — праведний! — той буде проклятий народом і зненавиджений серед людей.
25А ті, хто докоряє, виявляться кращими — на них зійде добре благословення.
26Ті, які дають відповідь добрими словами, — цілують уста.
27Приведи в порядок свої справи, аби відійти, будь готовим до поля, — іди за мною і відбудуєш свій дім.
28Не будь фальшивим свідком проти свого співгромадянина, широко не розкривай свої вуста.
29Не говори: Як він учинив зі мною, так і я поступлю з ним, — відплачу йому за те, що мене образив.
30Нерозумна людина — як нива, і обділений розумом — як виноградник;
31коли його залишиш, він посохне, весь поросте травою і стає запустілим, а його кам’яні огорожі валяться.
32Згодом я покаявся, я уважно приглядався, щоб вибрати повчання.
33Трохи дрімаю, трохи сплю, а трохи складаю руки на грудях, —
34якщо так робиш, тебе неодмінно дожене, наче добрий бігун, твоя злиденність і твоя нужда.
