1Господь звернувся до Мойсея на заході Моава, біля Йордану, поблизу Єрихона, промовляючи: 2Накажи ізраїльським синам, хай дадуть левітам зі спадщини їхньої власності міста для проживання, і прилеглі околиці міст, що довкола них, вони також дадуть левітам. 3Міста будуть їм для проживання, а відділена земля буде їм, їхній худобі та всім їхнім чотириногим. 4Околиці міст, які дасте левітам, простягатимуться від стін міста й далі, — на дві тисячі ліктів довкола. 5Тож відміряєш ззовні міста сторону, що до сходу, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півдня, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до моря, — дві тисячі ліктів, і сторону, що до півночі, — дві тисячі ліктів. А місто для вас буде посередині цього, — і прилеглі території міста. 6З міст, які дасте левітам, шість міст будуть як сховища, щоб утікали туди вбивці, а крім них, — ще сорок два міста. 7Усіх міст, які дасте левітам, буде сорок вісім — їх і їхніх прилеглих околиць. 8Щодо міст, які передасте з володіння ізраїльських синів, то від численних виділите більше, а від нечисленних — менше, — кожний, у залежності від свого спадку, який отримав, передасть міста левітам. 9І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: 10Скажи ізраїльським синам і звели їм: Ви переходите через Йордан у Ханаанську землю. 11Ви відділите самі собі міста: міста-сховища будуть у вас, щоб утікали туди вбивці, — ті, хто вбив душу не навмисно. 12І будуть вам ці міста за сховища від кровних месників; і не помре той, хто вбив, перш ніж стане на суд перед громадою. 13І міста, котрі дасте, — це шість міст, які будуть для вас сховищами. 14Три міста дасте по інший бік Йордану і три міста дасте в Ханаанській землі. 15Вони будуть сховищами для ізраїльських синів, для приходьків і тих, які живуть між вами; ці міста будуть сховищами, щоб утекти туди кожному, хто вбив душу ненавмисне. 16Але той, хто вб’є його залізним знаряддям, і він загине, то це — убивство; убивця неодмінно має померти! 17Якщо ж ударить його каменем з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; убивця неодмінно має померти! 18Якщо ж ударить його дерев’яним знаряддям з руки, від якого можна померти, і той помре, то він — убивця; вбивця неодмінно має померти! 19Кровний месник, — він уб’є вбивцю; коли він його зустріне, — він його вб’є. 20Якщо ж штовхне його з ворожості або кине на нього будь-яку річ із засідки і той помре, 21або в гніві вдарить його рукою і той помре, то той, хто вдарив, неодмінно має померти; він — убивця. Убивця неодмінно має померти. Кровний месник хай уб’є вбивцю, коли його зустріне. 22Коли ж штовхне його випадково, не через ворожнечу, чи кине на нього будь-яку річ не з ненависті, 23якимось каменем, від якого він помре, не знаючи, що він упаде на нього і вб’є, а він не був його ворогом і не шукав йому зла, 24то хай розсудить громада між тим, хто вдарив, і між кровним месником. 25І громада визволить убивцю від кровного месника, і громада поверне його до його міста-сховища, куди утік; і житиме там до смерті великого священика, якого помазали святою олією. 26Якщо ж убивця часом вийшов би поза межі міста, до якого він утік, 27і знайде його кровний месник поза межами міста-сховища, і кровний месник уб’є вбивцю, то не буде він винний; 28тож нехай живе в місті-сховищі, доки не помре великий священик. А після смерті великого священика нехай повернеться вбивця в землю свого володіння. 29І це буде вам за правило суду у ваші роди, у всіх ваших поселеннях. 30Кожен, хто вб’є душу, — при свідках буде покараний як убивця, але не один свідок свідчитиме на душу, щоб їй заподіяти смерть. 31І не візьмете викупу за душу від убивці, на якому вина і який повинен бути вбитим; він неодмінно має померти. 32Не візьмете викупу, щоб утік до міста-сховища і далі жив на землі, доки не помре великий священик. 33І не оскверните вбивством землю, на якій ви живете. Бо та кров — вона оскверняє вбивством землю. Земля не буде очищена через пролиту на ній кров, хіба кров’ю того, хто пролив. 34І не оскверните землю, на якій живете, на якій Я поселюся між вами. Бо Я Господь, Котрий живе між ізраїльськими синами.
