1Першого місяця ізраїльські сини всією громадою прийшли до пустелі Сін, і народ перебував у Кадисі. Там померла Маріам, і там вона була похована. 2Та не було води для громади, і вони об’єдналися разом проти Мойсея та Аарона. 3Тож народ почав нарікати на Мойсея, кажучи: Краще було померти нам під час загибелі наших братів перед Господом! 4І навіщо ви привели Господню громаду в цю пустелю, щоб вигубити нас і нашу худобу? 5І навіщо ви нас вивели з Єгипту, щоб привести в це ні до чого не придатне місце? Це місце, де не сіється, де немає ні смокв, ні винограду, ні гранатів, ні води для пиття? 6І пішли Мойсей та Аарон з-перед громади до входу в намет свідчення, і впали на обличчя. І з’явилася їм Господня слава. 7І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 8Візьми посох і збери громаду, ти й Аарон, твій брат; і примовте перед ними до скелі, і вона дасть свою воду, і виведете їм воду з каменя, і напоїте громаду та їхню худобу. 9І Мойсей узяв посох, що перед Господом, як і заповів Господь. 10І Мойсей з Аароном зібрали громаду перед скелею, і Мойсей їм сказав: Послухайте мене, ви, які не вірите! Хіба із цього каменя ми виведемо для вас воду? 11І Мойсей, піднявши свою руку, двічі вдарив об камінь посохом, і вийшло багато води; і пила громада та їхня худоба. 12А Господь сказав Мойсеєві та Ааронові: Оскільки ви не повірили, що з’явиться святість Моя перед ізраїльськими синами, то ви не введете цієї громади в землю, яку Я їй дав! 13Це — Вода Суперечки Мериви, бо ізраїльські сини нарікали перед Господом, а Його святість була в них! 14З Кадиса Мойсей послав вісників до царя Едому сказати: Так говорить твій брат Ізраїль: Ти знаєш про всі турботи, які найшли на нас. 15І наші батьки пішли в Єгипет, і ми жили в Єгипті багато часу, і єгиптяни гнобили нас і наших батьків. 16Та ми закликали до Господа, і Господь прислухався до нашого голосу, і, пославши ангела, вивів нас із Єгипту, а тепер ми в Кадисі, у місті, що на краю твоїх кордонів. 17Тож перейдемо через твою землю; ми не проходитимемо через поля, ні через виноградники; не будемо пити води з твоїх водоймищ; підемо царською дорогою, не звернемо ні праворуч, ні ліворуч, доки не перейдемо твого кордону. 18Та Едом відповів йому: Не перейдеш через мою територію! А ні, то війною вийду тобі назустріч! 19А ізраїльські сини говорять йому: Під горою перейдемо; якщо ж твою воду питимемо, — ми і наша худоба, — то дамо тобі плату. Адже перейти попід горою — справа не варта уваги. 20Він же сказав: Не перейдеш через мою територію! І вийшов Едом їм назустріч із численним народом та сильною рукою. 21І не захотів Едом дати Ізраїлеві перейти через свої кордони, тож Ізраїль звернув убік від нього. 22І вони рушили з Кадиса. І прийшли ізраїльські сини, уся громада, до гори Ор. 23А біля гори Ор, поблизу кордону Едомської землі, Господь звернувся до Мойсея та Аарона, кажучи: 24Нехай Аарон приєднається до свого народу, бо ви не ввійдете в землю, яку Я дав ізраїльським синам, оскільки ви розгнівили Мене біля Води Суперечки. 25Візьми Аарона й Елеазара, його сина, і перед усією громадою виведи їх на гору Ор. 26І роздягни Аарона з його шат, і зодягни його сина Елеазара. І Аарон, приєднавшись до свого народу, нехай там помре. 27І Мойсей учинив так, як заповів Господь, — він вивів його на гору Ор перед усією громадою. 28Він роздягнув Аарона з його шат, і зодягнув у них Елеазара, його сина. Аарон помер на вершині гори, і Мойсей та Елеазар спустилися з гори самі. 29І вся громада побачила, що Аарон помер. І весь дім Ізраїля оплакував Аарона тридцять днів.
