Притча про неправедного суддю
1 Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,
2кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.
3 Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!
4 А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,
5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!
6 І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.
7 То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?
8 Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?
Притча про фарисея і митника
9 А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:
10 Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.
11 Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;
12 я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.
13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!
14 Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!
Ісус благословляє немовлят
15 Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.
16А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!
17 Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!
Багатим тяжко увійти до Божого Царства
18 І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?
19Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.
20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?
21Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.
22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.
23Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.
24 Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!
25Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.
26А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?
27Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.
Нагорода вірним
28І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.
29 Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,
30не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя!
Ісус провіщає про Свою смерть
31 Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,
32 бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований;
33після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне!
34 Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, — і вони не розуміли сказаного.
Зцілення сліпого біля Єрихона
35 І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав.
36Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке.
37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.
38І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!
39 А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!
40Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його:
41Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив!
42 Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе!
43 І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.
