1Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи: 2Устань і спустися до дому гончаря, і там послухай Мої слова. 3І я спустився до дому гончаря, і ось він робить діло на каменях. 4І впала посудина, яку він робив своїми руками, та він знову зробив другий такий самий посуд, — так, як до вподоби йому зробити. 5І було до мене Господнє слово, кажучи: 6Хіба Я не зможу з вами зробити так, як цей гончар, доме Ізраїля? Ось ви є, як глина гончаря в Моїх руках.
7Коли Я виголошу рішення на народ чи на царство, щоб їх вигубити і знищити, 8а той народ відвернеться від свого зла, то Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити. 9І коли Я викажу рішення на народ і на царство, щоб збудувати і щоб насадити, 10і вчинять зло переді Мною, щоб не послухатися Мого голосу, то Я розкаюся за добро, яке Я вирішив їм зробити. 11І тепер скажи мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Нехай же кожний відвернеться від своєї поганої дороги і зробіть ваші задуми добрими. 12А вони сказали: Станьмо, як мужі, бо підемо за нашими відступами, і кожний робитиме те, що миле його поганому серцю! 13Через це так говорить Господь: Запитайте в народах: Хто таке чув? Дуже страшним є те, що зробила дівиця-Ізраїль. 14Чи забракне виступів на камені, чи снігу на Лівані? Хіба вода, несена сильним вітром, зверне вбік? 15Однак Мене забув Мій народ, намарно вони курили ладан. І ослабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги, якою ходити, 16щоб поставити їхню землю на знищення і вічне сичання. Усі, що проходять через неї, жахнуться і киватимуть своєю головою. 17Я розсію їх перед обличчям їхніх ворогів, як вітер палючий, покажу їм день їхнього знищення.
18І вони сказали: Давайте, зробимо задум проти Єремії, бо не загине закон священика і рада розумного, і слово пророка. Давайте поб’ємо його язиком і почуємо всі його слова.
19Вислухай мене, Господи, і вислухай голос мого оправдання. 20Чи віддається злом за добро? Адже вони сказали слова до моєї душі та сховали переді мною їхню кару. Згадай, як я стояв перед Твоїм обличчям, щоб сказати про них добро, щоб відвернути від них Твій гнів. 21Через це видай їхніх синів на голод і збери їх до рук меча. Хай їхні жінки будуть бездітними і вдовами, а їхні мужі хай будуть знищені смертю, а їхні молоді хай упадуть на війні від меча. 22Хай буде крик у їхніх домах! Ти раптово наведеш на них розбійників, бо вони приготували слово, щоб мене схопити, і приховали напроти мене пастки. 23А Ти, Господи, пізнав усяку їхню раду проти мене на смерть. Не зроби безвинними їхні неправедності перед Твоїм обличчям і не зітри їхніх гріхів. Нехай їхня слабкість буде перед Тобою, у час Твого гніву вчини з ними.
