1Через кожні сім років здійснюватимеш прощення. 2Ось заповідь стосовно прощення: Простиш кожний особистий борг, який винен тобі ближній, і не вимагатимеш його від свого брата, бо оголошено прощення задля Господа, твого Бога. 3Від чужинця можеш вимагати повернення того, що в нього буде твого; братові ж своєму простиш борг, який він тобі винен. 4Адже так серед тебе не буде нужденного, оскільки Господь, твій Бог, неодмінно поблагословить тебе на землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі в спадщину, щоб ти володів нею, 5якщо ти тільки справді будеш слухатися голосу Господа, вашого Бога, щоб дотримуватися всіх цих заповідей, які я тобі сьогодні заповідаю, і виконувати їх. 6Адже Господь, твій Бог, поблагословив тебе, як Він і сказав тобі, — і ти даватимеш позики багатьом народам, а сам не братимеш позик; пануватимеш над багатьма народами, а над тобою не пануватимуть. 7Якщо ж в одному з твоїх міст в землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі, хтось із твоїх братів серед тебе буде нужденний, то не чини свого серця нечуйним і не замикай своєї руки перед своїм нужденним братом. 8Обов’язково відкрий йому свої руки, неодмінно позич йому, чого б він не потребував, відповідно до його потреби. 9Остерігайся, щоб у твоєму серці не з’явилася прихована думка, беззаконня, — мовляв, наближається сьомий рік, рік прощення, — і твоє око буде недобрим до твого нужденного брата, і ти не даси йому, а він заволає проти тебе до Господа, — і на тобі буде великий гріх. 10Обов’язково дай йому і неодмінно позич йому, чого б він не потребував. І коли даватимеш йому, не засмучуйся своїм серцем, бо Господь, твій Бог, поблагословить тебе за це в усіх твоїх ділах і в усьому, до чого ти прикладеш свою руку. 11Адже нужденний не переведеться на землі. Тому я тобі заповідаю виконувати це слово, кажучи: Обов’язково відкрий свої руки своєму убогому і нужденному братові, який житиме на твоїй землі! 12Якщо ж твій брат, єврей чи єврейка, буде проданий тобі, то нехай він служить тобі шість років, а на сьомий відпустиш його від себе на волю. 13Коли ж відпускатимеш його від себе на волю, не відпускай його з нічим. 14Обов’язково споряди його припасами на дорогу зі своїх овець, зі свого збіжжя та зі своєї виноградної давильні. Як Господь, твій Бог, поблагословив тебе, так даси йому. 15Згадай, що ти був рабом у Єгипетській землі, і Господь, твій Бог, визволив тебе звідти. Тому я заповідаю тобі виконувати це слово. 16Якщо ж він скаже тобі: Не піду я від тебе (бо він полюбив тебе й твій дім, бо йому добре при тобі), 17то візьмеш шило й проколеш його вухо до дверей, — і він буде тобі рабом навіки. Так само вчиниш і зі своєю рабинею. 18Хай для тебе не буде тягарем, коли вони будуть відпущені на волю, бо за шість років той раб відпрацював тобі річну платню наймита. І Господь, твій Бог, поблагословить тебе в усьому, що ти чинитимеш. 19Посвятиш Господу, своєму Богові, кожного самця-первістка, який народиться у твоєї великої та дрібної худоби. Не будеш запрягати до роботи свого теляти-первістка й не будеш стригти первістка зі своїх овець. 20Рік у рік ти й твоя сім’я споживатимете його перед Господом, своїм Богом, на місці, яке обере Господь, твій Бог. 21Якщо ж у нього буде якась вада — кульгавість чи сліпота, або будь-яка інша погана вада, то не жертвуватимеш його Господу, своєму Богові. 22З’їси його у своїх містах — нечистий серед вас та чистий однаково нехай їсть його, як сарну чи оленя. 23Тільки крові не споживай, — вилий її на землю, як воду.
