1І сталося після семи днів, вночі я мав сон. 2І ось з моря здійнявся вітер, щоб розбурхати всі його хвилі. 3І я побачив: ось сам чоловік летів з хмарами неба. І куди повертав своє обличчя, щоб подивитися, усе що під ним видно було, тремтіло. 4І куди тільки виходив голос з його уст, горіли всі, які чули його голоси, подібно до того, як топиться віск, коли зачує вогонь. 5І я побачив після цього: ось збиралося безліч людей, яким не було числа, із чотирьох вітрів неба, щоб воювати проти чоловіка, який вийшов з моря. 6І я побачив: ось він самому собі викарбував велику гору і летів понад нею. 7Я намагався побачити околицю чи місце, звідки викарбовано гору, та не зміг.
8І після цього я побачив: ось усі, що зібралися до нього, щоб воювати проти нього, сильно боялися, однак наважувалися на бій. 9І ось, коли він побачив нападаючу безліч, що підходила, то не підняв своєї руки і не тримав списа, ні якусь воєнну зброю. Я хіба тільки побачив, 10як він видав зі своїх уст, наче ріку вогню, і зі своїх губ — дух вогню, і зі свого язика видавав грозові іскри. І це все було разом змішане, — ріка вогню, дух полум’я і сила бурі. 11І воно впало на нападаючу безліч, яка була готова боротися, і спалило всіх, так що відразу нічого не було видно з незчисленної кількості, хіба що лишень порох попелу і запах диму. І я побачив, і жахнувся.
12І після цього я побачив самого чоловіка, що сходив з гори і закликав до себе іншу, мирну безліч. 13І приходили до нього обличчя багатьох людей, — деякі радісні, деякі смутні, деякі сковані, деякі приводили тих, що приносилися в жертву. І я пробудився від безлічі страху, і я благав Всевишнього, і сказав: 14Ти від початку показав Твоєму рабові ці чуда, і Ти мене мав за гідного, щоб прийняти моє благання. 15Тепер же покажи мені ще й пояснення цього сну. 16Адже так, як вважаю в моєму чутті, горе тим, що остануться в ті дні, і набагато більше горя тим, що не залишаться. 17Бо які не залишаться, будуть сумні, 18розуміючи те, що покладене на останні дні, і їх не осягнуть. Але й ті, що оставлені, 19задля цього їм горе, бо побачили великі небезпеки і численні потреби, як і показують ці сни. 20Однак легше є через небезпеку до цих прийти, ніж минути, наче хмара віку, і не бачити те, що трапиться в останні часи.
І Він мені відповів, і сказав: 21Я скажу тобі пояснення видіння, але й відкрию тобі те, про що ти говорив. 22Тому що ти говорив про цих, що залишилися, і про цих, які не залишилися, таким є пояснення: 23той, хто приносить небезпеку в той час, він обереже тих, що впадуть у небезпеку, які мають діла і віру до Всесильного. 24Отже, знай, що більш блаженні є ті, що залишилися, понад тих, що померли. 25Адже таке пояснення видіння: як ти побачив чоловіка, що виходив із серця моря, 26він той, кого Всевишній зберігає на багато часів, Який через Себе Самого вивільнить Своє створіння, і він розташує тих, що залишилися.
27І як ти побачив, що з його уст виходив, наче дух, вогонь і буря, 28і що не тримав ні списа, ні воєнної зброї, і нищить напад того великого числа, що прийшло воювати проти нього, то це пояснення таке: 29ось приходять дні, коли Всевишній почне звільняти тих, що є на землі. 30І надійде жах розуму на тих, що живуть на землі. 31І одні проти одних задумають воювати, міста проти міст і місце проти місця, народ проти народу і царство проти царства.
32І буде, коли це станеться і трапляться ознаки, які Я тобі раніше показав, то тоді об’явиться Мій Син, якого ти бачив, — муж, що піднімався. 33І буде, коли всі народи почують його голос, і кожний залишить свою околицю і війну, яку мають один проти одного, 34і збереться разом, як ти і бачив, незчисленна кількість тих, що хотіли прийти і воювати проти нього. 35А він стане на верхів’ї гори Сіон. 36А Сіон прийде і покажеться всім готовим і збудованим, як ти і бачив гору, викарбувану без рук. 37Сам же Мій Син звинуватить ті народи, що прийшли, за їхні безбожності, — тих, що наблизилися до бурі, — і закине їм їхні погані думки і муки, якими почнуть мучитися, 38що уподібнені до вогню, і вигубить їх без труднощів законом, що уподібнений до вогню.
39А як ти бачив, що він збирав до себе інше мирне велике число, 40то це є дев’ять племен, які були полонені зі своєї землі в дні царя Йосії, якого в полон попровадив Салманассар, цар ассирійців, і переселив їх за ріку, і вони були переселені в іншу землю. 41Вони ж собі самі дали таку пораду, щоб залишити безліч народів і піти до дальшої околиці, туди, де ніколи ніхто з людського роду не мешкав, 42щоби хоч там зберігати свої закони, які не зберігали у своїй країні. 43А ввійшли вони через вузькі проходи ріки Євфрату. 44Адже тоді Всевишній зробив їм знаки, і зупинив русла ріки, доки вони не пройдуть. 45Бо крізь ту країну пролягала велика дорога, ходу одного року і половини, оскільки та країна називається Арзар. 46Тоді вони там замешкали, — аж до останнього часу, а тепер знову почали приходити. 47Знову Всевишній зупинить русла ріки, щоб могли пройти, через це ти побачив безліч, зібрану з миром. 48Але ті, що залишились з твого народу, це ті, які знайдуться в Моїх святих границях. 49Тож буде, коли він почне вигублювати безліч тих народів, що зібрані, то оборонить той народ, що залишився. 50І тоді покаже їм дуже багато чудес.
51І я сказав: Владико Господи, покажи мені це, через що я побачив мужа, що піднімався із серця моря. І Він мені сказав: 52Як цього ніхто не може ані дослідити, ані знати, — те, що є в глибині моря, — так не зможе ніхто на землі бачити Мого Сина, або тих, що є з ним, хіба що підчас дня. 53Це є поясненням сну, який ти бачив, і задля чого ти тут єдиний просвічений. 54Адже ти залишив твоє і Моїм займався, і досліджував Мій закон. 55Бо ти поклав своє життя для мудрості, і свій смисл ти назвав матір’ю. 56І задля цього Я тобі це показав, винагорода перед Всевишнім. Адже буде, що після інших трьох днів, скажу тобі інші речі й викладу тобі тяжке й дивовижне.
57І я пішов, і пройшов до поля, сильно прославляючи та хвалячи Всевишнього за чудеса, які чинив у часах, 58і тому що керує часами і тим, що є вкладене в часах. І я там сидів три дні.
