1Після цього вибрано володарів дому батьків, щоб пішли за їхніми племенами, їхні жінки, сини, дочки, їхні раби, рабині та їхня худоба. 2І Дарій послав з ними тисячу кіннотників, аж доки не доведуть їх до Єрусалима з миром і з музикою, тимпанами і сопілками. 3Усі їхні брати веселилися, і він зробив так, щоб вони пішли разом з ними.
4Ось це імена мужів, які пішли, за їхніми батьківщинами, за племенами, за своєю часткою. 5Священики, сини Фінееса, сина Аарона: Ісус, син Йоседека, сина Сарая, Йоакім, син Зоровавеля, сина Салатіїла, з дому Давида, з роду Фареса, племені Юди, 6який промовляв мудрі слова до Дарія, царя персів, у другому році його царства, у місяці нісані, першого дня місяця. 7Ці є ті з полонених переселення, що пішли з Юдеї, яких переселив Навуходоносор, вавилонський цар, до Вавилону, 8і вони повернулися в Єрусалим і до всієї Юдеї, кожний до свого міста, що прийшли з їхніми начальниками, — із Зоровавелем і Ісусом, Неемією, Зареєм, Рисеєм, Енинієм, Мардохеєм, Веелсаром, Асфарасом, Воролієм, Роімом, Ваавом.
9Число тих, що були з народів, і їхні начальники: сини Фороса — дві тисячі сто сімдесят два. 10Сини Сафата — чотириста сімдесят два. Сини Арея — сімсот п’ятдесят шість. 11Сини Фаатмоава із синами Ісуса і Йоава — дві тисячі вісімсот дванадцять. 12Сини Олама — тисяча двісті п’ятдесят чотири. Сини Зата — дев’ятсот сорок п’ять. Сини Хорвея — сімсот п’ять. Сини Ванія — шістсот сорок вісім. 13Сини Вивая — шістсот двадцять три. Сини Асґада — три тисячі триста двадцять два. 14Сини Адонікама — шістсот шістдесят сім. Сини Ваґоя — дві тисячі шістдесят шість. Сини Адіна — чотириста п’ятдесят чотири. 15Сини Атира Езекія — дев’яносто два. Сини Кілана і Азита — шістдесят сім. Сини Азура — чотириста тридцять два. 16Сини Аннія — сто один. Сини Арома, сини Васая — триста двадцять три. Сини Аріфа — сто дванадцять. 17Сини Ветируса — три тисячі п’ять. Сини з Ветломона — сто двадцять три. 18Ті, що з Нетеваса, — п’ятдесят п’ять. Ті, що з Енати, — сто п’ятдесят вісім. Ті, що з Ветасмона, — сорок два. 19Ті, що з Каріятіарії, — двадцять п’ять. Ті, що з Капіраса і Вирота, — сімсот сорок три. 20Хадіази і Амміди — чотириста двадцять два. Ті, що з Кірами і Ґавви, — шістсот двадцять один. 21Ті, що з Макалона, — сто двадцять два. Ті, що з Ветолія, — п’ятдесят два. Сини Ніфіса — сто п’ятдесят шість. 22Сини Каламоя іншого і Онуса — сімсот двадцять п’ять. Сини Єрехія — триста сорок п’ять. 23Сини Саннаса — три тисячі триста тридцять.
24Священики: сини Єддуя, сина Ісуса, до синів Анасіва — дев’ятсот сімдесят два. Сини Еммира — тисяча п’ятдесят два. 25Сини Фассура — тисяча двісті сорок сім. Сини Харми — тисяча сімнадцять.
26Левіти: сини Ісуса, Кадміїла, Ваннуя і Удія — сімдесят чотири. 27Співаки святого: сини Асафа, сто сорок вісім. 28Придверники: сини Салума, сини Атара, сини Толмана, сини Акува, сини Атита, сини Совая, усіх — сто тридцять дев’ять. 29Священні слуги: сини Ісава, сини Асіфа, сини Таваота, сини Кираса, сини Суя, сини Фадея, сини Лавана, сини Анґава, 30сини Акуда, сини Ута, сини Китава, сини Аґава, сини Сувая, сини Анана, сини Катуя, сини Ґеддура, 31сини Яіра, сини Десана, сини Ноева, сини Хасева, сини Ґазира, сини Озія, сини Фіноя, сини Асара, сини Вастая, сини Асана, сини Маанія, сини Нафіса, сини Акуфа, сини Ахіва, сини Асура, сини Фаракіма, сини Васалота, 32сини Меедди, сини Кута, сини Харея, сини Вархуса, сини Серара, сини Томоя, сини Насія, сини Атіфа. 33Сини рабів Соломона: сини Ассафіота, сини Фаріда, сини Єїлія, сини Лозона, сини Ґеддила, сини Сафутія, 34сини Атіля, сини Факарета Савії, сини Саротія, сини Масія, сини Ґаса, сини Ассуса, сини Суваса, сини Аферра, сини Вародіса, сини Сафата, сини Амона. 35Усіх священних служителів і синів рабів Соломона — триста сімдесят два.
36Це ті, що пішли з Термелета і Телерсаса, їхній володар Хараат, Адан і Амар, 37і не змогли сповістити своїх батьківщин і родів, чи є з Ізраїля. Сини Далана, сина Тувана, сини Некодана, — шістсот п’ятдесят два. 38І зі священиків — ті, що чинили священне, і не знайдено їх: сини Оввія, сини Аккоса, сини Йоддуса, який узяв за жінку Авґію з дочок Фарзеллея і прозваний його іменем. 39І вони, коли шукали письмо роду в списку, та не знайшли, то були відставлені від священнослужіння. 40І сказав їм Неемія і Аттарія, щоб вони не мали частки у святому, аж доки не постане первосвященик, одягнений Об’явленням і Правдою.
41Усі ж були: Ізраїль від дванадцятилітніх — сорок дві тисячі триста шістдесят, окрім рабів і рабинь. Їхніх рабів і рабинь — сім тисяч триста тридцять сім. Співаки і співачки — двісті сорок п’ять. 42Верблюдів — чотириста тридцять п’ять, коней — сім тисяч тридцять шість, ослів — двісті сорок п’ять, під’яремних — п’ять тисяч п’ятсот двадцять п’ять.
43Деякі з володарів батьківщин, коли вони прийшли до Божого храму, що в Єрусалимі, обіцяли підняти дім на його місці по своїй силі 44і дати до храмової скарбниці на роботи тисячу мін золота, п’ять тисяч мін срібла і сто священних одеж.
45І поселилися священики, левіти і ті, що з народу, в Єрусалимі та околиці, а священні співаки, придверники і весь Ізраїль — у своїх селах.
46А коли настав сьомий місяць, і коли сини Ізраїля були кожний у себе, вони зібралися всі разом на площі першої брами, що до сходу. 47І, вставши, Ісус, син Йоседека, його брати-священики, Зоровавель, син Салатіїла, і його брати приготовили жертовника Бога Ізраїля, 48щоб на ньому принести всепалення згідно з тим, що записано в книзі Мойсея, Божого чоловіка. 49І зібралися до них з інших народів землі. І поставили жертовник на своєму місці, бо з ними ворогували і їх перемогли всі ті народи, що на землі, і приносили жертви за часом — ранкове і вечірнє всепалення Господеві. 50І зробили празник шатер, як і приписано в законі, і щоденні жертви, як і належалося, 51і після цього постійний принос і жертви суботи, і нових місяців, і всіх освячених празників. 52Хто склав обітницю в молитві Богові, від дня нового місяця, у сьомому місяці почали приносити жертви Богові. А Божий храм ще не був збудований. 53І дали срібло, їжу і напій каменярам і будівничим, і вози — сидонянам і тирянам, щоб вони привезли з Лівану кедрове дерево, аби перевезли плоти до пристані Йоппії за приписом, написаним їм від Кира, царя персів.
54І в другому році після приходу до Божого храму в Єрусалим, у другому місяці, почав роботи Зоровавель, син Салатіїла, і Ісус, син Йоседека, їхні брати і священики, левіти і всі, що прийшли з полону в Єрусалим. 55Вони поклали основу Божого храму в день нового місяця, у другому місяці другого року, по приході до Юдеї та Єрусалима. 56І поставили левітів, від двадцятилітніх і старших, над Господніми ділами, і встав Ісус, сини, брати, брат Кадміїл і сини Ісуса Імадавуна і сини Йода, сина Іліядуна, із синами і братами, усі левіти; вони всі разом — наглядачі над тими, хто виконував роботи в Господньому домі. 57І будівничі збудували Господній храм, і встали одягнені священики з трубами, музиками і левіти, сини Асафа, маючи цимбали, співаючи для Господа і прославляючи за Давидом, царем Ізраїля. 58Вони заспівали пісні, прославляючи Господа, бо Його доброта і слава навіки в усьому Ізраїлі. 59І весь народ затрубив і вигукував великим голосом, співаючи Господеві на піднесення Господнього дому. 60І прийшли до цієї будови деякі зі священиків, левітів і начальників за їхніми батьківщинами, старійшини, що бачили попередній дім, з криком і великим плачем, 61а багато хто з трубами, радістю і великим криком. 62Таким чином народ не чув труби через плач народу, бо народ гучно трубив, так що чути було далеко.
63Почувши, вороги племені Юди і Веніаміна прийшли довідатися, що це за голос труб. 64І довідались, що ті, які з полону, будують храм Господеві, Богові Ізраїля, 65і, прийшовши до Зоровавеля, Ісуса і володарів батьківщин, кажуть їм: Будуватимемо з вами! 66Бо, так само, як і ви, ми слухаємося вашого Господа і Йому приносимо жертву від днів Асвасарета, царя ассирійців, який переселив нас сюди. 67І сказав їм Зоровавель, Ісус і володарі батьківщин Ізраїля: Не вам і нам будувати дім нашому Господеві Богові! 68Бо ми самі збудуємо Господеві Ізраїля згідно з тим, що нам наказав Кир, цар персів. 69А народ землі, який був з тими, що в Юдеї, і, перешкоджаючи, перешкоджали будувати, 70і, чинячи змови та розрухи, і заворушення, не дав закінчити будову весь час життя царя Кира. 71І перешкоджали будівництву два роки аж до царства Дарія.
