1Куди пішов твій коханий, красуне між жінками? Куди звернув погляд твій коханий? Тож ми з тобою його пошукаємо!
2Мій коханий пішов у свій сад до посудин аромату, щоб пасти в садах і збирати лілеї. 3Я — для мого коханого, і мій коханий — для мене, він пасе серед лілей.
4Ти — красива, моя подруго, як бажання, прекрасна, як Єрусалим, грізна, як вишикувані полки. 5Відведи свої очі від мене, бо вони мене полонили. Твоє волосся, як стада кіз, які з’явилися з Ґалааду. 6Твої зуби, як стада острижених овець, які вийшли з купелі, усі з двійнятами, і бездітної між ними немає. 7Твої губи, наче червоний шнурочок, і твоя мова прекрасна. Твоя щічка без твого накриття, як кільце розрізаного граната.
8Є шістдесят цариць і вісімдесят наложниць, і молодиць, яким немає числа. 9Є одна моя голубка, моя досконала, є одна у своєї матері, вона вибрана в тої, яка її народила. Дочки її побачили і назвуть її блаженною, цариці та наложниці її вихвалятимуть. 10Хто вона, котра нахилилася, наче ранок, красива, як місяць, вибрана, як сонце, грізна, як вишикувані полки?
11Я зійшла в горіховий сад, щоб подивитися на плоди потоку, аби побачити, чи розквітнув виноградник, чи зацвіли гранатові дерева. Там тобі дам мої груди. 12Моя душа не взнала. Посадили мене на колісниці Амінадава.
