Псалмів 9

₁На закінчення. Про таємниці сина. Псалом Давида.

₂Буду прославляти Тебе, Господи, усім своїм серцем, розповідатиму про всі Твої чудеса.

₃Я буду веселитися і радіти Тобою, співатиму Твоєму Імені, о Всевишній.

₄Коли мій ворог відступить назад, вони ослабнуть і загинуть від Твоєї присутності.

₅Бо Ти вирішив мій суд і мою справу, Ти сів на престолі, Суддя праведний.

₆Ти погрозив народам, і безбожний загинув, Ти стер їхнє ім’я назавжди і навіки-віків.

₇У ворога зовсім не стало мечів — Ти знищив міста. З гуркотом щезла пам’ять про них.

₈А Господь зостається навіки, Він приготовив для суду Свій престол,

₉Він судитиме Всесвіт у праведності, судитиме народи справедливо.

₁₀Господь став притулком для вбогого, помічником у добрі часи та в утисках.

₁₁Хай покладають на Тебе надію ті, які знають Твоє Ім’я, бо Ти, Господи, не покинув тих, котрі Тебе шукають.

₁₂Співайте Господу, Який живе в Сіоні, сповіщайте між народами Його діяння,

₁₃бо Той, Хто домагається звіту за кров, згадав про них, — Він не забув крику убогих.

₁₄Помилуй мене, Господи, поглянь на моє приниження від моїх ворогів, Ти, Який відводиш мене від брами смерті,

₁₅щоб я висловив Тобі всю похвалу в брамах дочки Сіону: я радітиму спасінням Твоїм.

₁₆Народи погрузли в знищенні, яке самі задумали, їхня нога попала в пастку, яку вони ж наставили.

₁₇Знаний Господь, Який чинить суди, а грішника схоплено в ділах його рук.

₁₈Хай повернуться грішники в ад — усі народи, які забувають про Бога.

₁₉А вбогий не назавжди буде забутий, і терпеливість бідних не буде втрачена назавжди.

₂₀Устань, Господи, щоб не почувалася сильною людина; хай народи будуть суджені перед Тобою.

₂₁Господи, постав над ними законодавця, хай народи зрозуміють, що вони — люди.

₂₂Господи, чому Ти стоїш здалека, не звертаєш уваги ні в добрий час, ні в утисках?

₂₃Коли безбожний чванливо підноситься, — бідний, наче в гарячці; вони схоплені вигадками, які придумали.

₂₄Грішник пишається пожаданнями своєї душі, і той, хто кривдить, благословляє себе.

₂₅Грішник розгнівив Господа, у своїй великій злобі він не досліджуватиме, — Бога перед ним нема.

₂₆Лихі його дороги всякого часу; Твої суди усунені з-перед його обличчя, він запанує над усіма своїми ворогами.

₂₇Він сказав у своєму серці: Я не захитаюся, з роду в рід не знатиму лиха.

₂₈Уста його повні прокльонів, гіркоти і підступу; під його язиком — страждання і біль.

₂₉Він лаштує засідки з багатіями в потаємних місцях, аби вбити невинного; його очі слідкують за бідним.

₃₀Чатує він у потаємних місцях, наче лев у своєму лігвищі, вистежує, щоби впіймати бідного, схопити бідолаху й поволокти його.

₃₁Він його принизить у своїй засідці; та він похилиться і впаде, коли запанує над бідними.

₃₂Адже він сказав у своєму серці: Забув Бог, відвернув Своє обличчя, щоби зовсім нічого не бачити.

₃₃А Ти підведися, Господи Боже, нехай підніметься Твоя рука, не забудь бідних.

₃₄Чому безбожний викликав у Бога гнів? Тому що він сказав у своєму серці: Він не вимагатиме звіту?

₃₅А Ти бачиш. Адже Ти помічаєш страждання і гнів, щоб передати їх у Твої руки. Оскільки бідний вручив себе Тобі, то будь же помічником сироті.

₃₆Розтрощи силу грішника та лиходія: тож його гріх буде досліджений, і через нього він пропаде.

₃₇Господь зацарює назавжди — навіки-віків, а ви, народи, щезнете з Його землі.

₃₈Господь прислухався до бажання бідних: Твоє вухо сприйняло готовність їхнього серця,

₃₉щоб розсудити сироту й пригнобленого, і щоб людина не продовжувала вихваляти себе на землі.