Псалмів 61

₁На закінчення. Для Ідітуна. Псалом Давида.

₂Хіба моя душа не покориться Богові? Адже від Нього — моє спасіння.

₃Бо Він — мій Бог, мій спаситель і мій захисник: я надалі не похитнуся.

₄Доки будете насідати на людину? Усі ви несете згубу, — як похилена стіна, як розхитаний частокіл.

₅Вони лише прийняли рішення відкинути моє достоїнство; я біг спрагнений. Вони на словах благословляли, а в серці проклинали.

₆Лише Богові покорися, моя душе, адже на Нього я з нетерпінням чекаю.

₇Бо Він — мій Бог, мій спаситель, мій захисник: я не похитнуся.

₈У Бозі — моє спасіння і моя слава. Бог — моя поміч, тож моя надія — на Бога.

₉Усе зібрання народу, покладіть на Нього надію. Розкрийте перед Ним ваші серця. Бог — наш помічник.

₁₀Однак, людські сини — нерозумні; оманливі людські сини, коли нечесно обважують, — усі вони разом безглузді.

₁₁Не покладайте надію на злочинні дії та не жадайте награбованого. Коли пливе багатство, не прикладайте до нього свого серця.

₁₂Одного разу промовив Бог, і я такі дві речі почув,

₁₃що сила належить Богові, і Твоє, Господи, милосердя, і що Ти даси кожному за його ділами.