1Псалом Давида. На спомин про суботу.
2Господи, не докоряй мені Своїм гнівом, не картай мене обуренням Своїм;
3бо Твої стріли позастрявали в мені, і Ти твердо поклав на мене Свою руку.
4Нема здорового місця на моєму тілі від Твого гніву, нема спокою моїм костям від моїх гріхів.
5Адже мої гріхи піднялися вище моєї голови, вони лягли на мене, наче важкий тягар.
6Мої рани загноїлися і смердять через моє безумство.
7Я став нещасний, зовсім згорблений, весь день я тинявся сумний,
8бо мої стегна зазнали знущань — нема здорового місця на моєму тілі.
9Дуже пригнічений і принижений, я волав від стогону мого серця.
10Господи, усі мої бажання — перед Тобою, мій стогін від Тебе не прихований.
11Моє серце стривожене, моя сила залишила мене, і світло моїх очей — і воно не зі мною.
12Мої друзі й мої приятелі наблизилися до мене й зупинилися, — мої найближчі стали осторонь.
13А ті, які шукали моєї душі, насіли на мене, ті, котрі накликали на мене лихо, говорили безумне і весь день обмовляли мене.
14Я ж, мов глухий, не чув, і мов німий, не відкривав своїх уст.
15Я став, як та людина, що не чує і не має у своїх устах докору,
16бо на Тебе, Господи, я надію покладаю. Ти почуєш, Господи, Боже мій.
17Тож я сказав: Хай мої вороги не зловтішаються з мене; як тільки мої ноги захиталися, то вони гордовито проти мене виступили.
18Та я готовий до бичування, а мій біль постійно переді мною.
19Тож я своє беззаконня виявлю і буду журитися про свій гріх.
20А мої вороги живуть, вони стали сильнішими за мене, намножилися ті, хто безпідставно мене ненавидить.
21Ті, які відплачують злом за добро, обмовляли мене за те, що я добивався справедливості, (і мене, колись любого, відкинули, наче щось гидке і мертве).
22Не залиши мене, Господи, Боже мій! Не відступи від мене.
23Поспіши мені на допомогу, Господи мого спасіння.
