1Мудрість збудувала собі дім і поставила сім стовпів.
2Вона заколола свої жертви, налила в посудину свого вина і накрила свій стіл.
3Послала своїх слуг і гучними закликами запрошувала випити, проголошуючи:
4Хто безумний, нехай заверне до мене. І тим, хто обділений розумом, вона сказала:
5Заходьте і їжте мій хліб, пийте вино, яке я для вас налила…
6Залиште безумство — і будете жити! Шукайте розуму, аби мати життя; формуйте розуміння знанням.
7Хто повчає злих, — сам набереться ганьби, хто докоряє безбожному, — сам буде заплямований.
8Не картай злих, щоб вони тебе не зненавиділи. Докоряй мудрому, — і він тебе буде любити.
9Дай мудрому нагоду, і він стане ще мудрішим. Навчай праведного, і він усе більше буде сприймати.
10Початок мудрості — страх Господній, і рада святих — розум.
10aЗнання закону — ознака здорового глузду.
11Адже таким чином житимеш довго, і тобі примножуватимуться роки твого життя.
12Сину, якщо ти мудрий для себе, то будеш мудрим і для близьких. Якщо ж сам виявишся нерозумним, — зазнаєш горя.
12aХто спирається на брехню, буде пасти вітер і сам буде ганятися за птахами, які літають.
12bАдже він залишив дороги власного виноградника і звів на манівці осі свого землеробства.
12cПроходить він через безводну пустелю, через приречену на спрагу землю, збирає руками безплідність.
13Нерозумна та нав’язлива жінка, яка не знає сорому, буває позбавлена шматка хліба.
14Вмостившись на стільці при вході свого дому, на видному місці при дорозі, —
15вона закликає перехожих і тих, хто прямує своїми дорогами:
16Хто з вас зовсім нерозумний, нехай заверне до мене! А обділених розумом запрошую, кажучи:
17З насолодою прийміть прихований хліб і солодку крадену воду.
18І не знає такий, що хто в неї побуває, такі пропадають, — він опиниться на бантах аду.
18aТому відійди, не затримуйся на тому місці, не зупини на ній свого погляду.
18bБо так пройдеш чужу воду і перейдеш чужу ріку.
18cВіддаляйся ж від чужої води і не пий із чужого джерела,
18dщоби прожити довгий вік, щоб додалися тобі роки життя.
