1Сину! Якщо ти поручився за свого друга, то передав свою руку ворогові.
2Власні уста — міцна пастка для людини; вона попадає в тенета через губи власних уст.
3Сину, чини те, що я тобі наказую: рятуйся, інакше через свого друга попадеш у руки злих людей; іди, не занепадай, та й друга свого, за якого ти поручився, розворуши!
4Не давай сну своїм очам, — не дозволяй задрімати своїм повікам,
5аби спастися, наче сарна з тенет чи пташка із сильця.
6Піди до мурашки, ледарю, та, спостерігаючи за її дорогами, переповнись заздрощами й стань мудрішим за неї.
7Адже вона і землею не наділена, і наглядача не має, і під володарем не перебуває,
8але вона влітку готує багато їжі, — у час жнив робить запаси.
8aАбо піди до бджоли і навчися працелюбності — як старанно вона виконує свою роботу!
8bПлоди її праці використовують для здоров’я і царі, і прості люди, — вона всіма улюблена і славна.
8cХоча незначна в неї сила, оскільки вона шанувала мудрість, то була звеличена.
9Доки, ледарю, будеш лежати? Коли вже прокинешся зі сну?
10Трохи поспиш, трохи посидиш, ще трохи подрімаєш, склавши руки на грудях,
11тоді находить на тебе, мов поганий подорожній, убогість, і, мов добрий бігун, — нужда.
11aЯкщо ж не будеш лінивим, то прийдуть твої жнива, наче джерело, а нужда втече, як поганий бігун.
12Нерозумний і злочинний чоловік ходить недобрими дорогами.
13Він підморгує оком, дає знак ногою і підказує знаками на пальцях,
14а лукавим серцем повсякчас кує зло. Такий влаштовує колотнечу в місті.
15За це раптово прийде його погибель, смерть і безповоротне знищення.
16Він радий усьому, що Господь ненавидить, тож і загине через нечестивість своєї душі.
17Погляд гордого, злий язик, руки, що проливають кров праведного,
18серце, що затіває злі задуми, ноги, що поспішають чинити зло.
19Фальшивий свідок розпалює неправду і насилає позови на братів!
20Сину, дотримуйся настанов свого батька і не відкидай порад своєї матері.
21Назавжди прикріпи їх до своєї душі, повісь на свою шию.
22Коли йтимеш — веди її, і нехай буде вона з тобою! А як спатимеш, нехай тебе береже, щоб і коли встанеш, говорила з тобою.
23Адже заповідь закону — це світильник і світло, а картання і повчання — дорога життя,
24аби вберегти тебе від одруженої жінки — від підступності язика чужої.
25Щоб тебе не поборола зваблива краса, щоб ти не був зведений своїми очима, не був захоплений її повіками.
26Адже ціна повії — така, як однієї хлібини, та жінка вловлює дорогоцінні душі чоловіків.
27Чи набере хто жару за пазуху, а одягу не попалить?
28Або чи може хто ходити по палючому вугіллі, та не попекти ніг?
29Так само з тим, хто входить до заміжньої жінки, — жоден з тих, хто торкнеться її, не залишиться невинним.
30Не дивно, якщо кого зловлять, коли краде; адже краде, щоб наситити душу, яка голодує.
31Та коли піймають, віддасть усемеро! Віддавши все своє майно, він визволить себе.
32А перелюбник через брак розуму губить свою душу,
33терпить біль і ганьбу — і його ганьба не зніметься повік.
34Адже гнів її чоловіка сповнений ревнощів. Він не пощадить в день суду,
35жодний викуп не втамує ворожнечі, не вгамується численними дарами.
