1І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: 2Поговори з ізраїльськими синами і скажи їм: Коли ввійдете в землю вашого поселення, яку Я даю вам, 3то приноситимете дар Господу — всепалення або жертвоприношення з великої рогатої худоби чи з овець, щоб звеличити обітницю, чи то дану добровільно, чи під час ваших свят, щоб зробити любі пахощі Господу. 4Той, хто приносить свій дар Господу, нехай також принесе жертву з пшеничного питльованого борошна — десяту частину ефи, замішаного на четвертій частині гіна олії. 5А на всепалення чи на жертву ти виливатимеш вино, як жертву виливання, — четверту частину гіна. На одне ягня стільки приноситимеш. Це — дар, любі пахощі для Господа. 6До барана, коли будеш приносити його на всепалення чи в жертву, приноситимеш ще й жертву з питльованого пшеничного борошна — дві десятих частин ефи, замішаного на одній третій частині гіна олії. 7А як жертву виливання будеш приносити третю частину гіна вина — на любі пахощі для Господа. 8Якщо ж приноситимеш на всепалення чи в жертву щось з великої рогатої худоби, щоб звеличити обітницю, або як жертву за спасіння Господу, — 9то з бичком принесеш жертву з трьох десятих частин ефи питльованого пшеничного борошна, замішаного на половині гіна олії; 10і пів гіна вина як жертву виливання — дар, любий запах для Господа. 11Так чинитимеш з кожним бичком, кожним бараном, кожним ягням з овець чи кіз. 12За кількістю того, що тільки будете приносити, стільки принесете на одного — за їхньою кількістю. 13Кожний місцевий мешканець хай так робить; це для того, щоб принести дари на любі пахощі Господу. 14Якщо ж буде у вашій землі захожий або той, хто народиться між вами у ваших поколіннях, і принесе дар, любі пахощі для Господа, то як робите ви, так хай робить і громада для Господа. 15Буде один закон і для вас, і для захожих, які є між вами: закон вічний у ваші роди. Як ви, так і чужинець буде перед Господом. 16Буде один закон і одна заповідь для вас і для чужинця, який приєднався до вас. 17І промовив Господь до Мойсея, кажучи: 18Говори ізраїльським синам і скажи їм: Коли ввійдете в землю, — туди, куди Я вас веду, 19і буде, коли їстимете хліб з врожаю землі, то відкладайте окремий дар для Господа. 20Перший виріб з вашого тіста — хлібину — відкладатимете як окремий дар для Нього. Як відокремлене від току, так і його відокремлюватимете: 21перший виріб з вашого тіста. І даватимете Господу окремий дар у ваших родах. 22Коли ж будете зовсім грішити і не будете виконувати всіх цих заповідей, котрі Господь сказав Мойсеєві 23(як заповів вам Господь через керівництво Мойсея — від того дня, коли наказував вам Господь, і пізніше у ваших родах) 24то буде: якщо поза очима громади станеться щось ненавмисно, то нехай уся громада принесе одного бичка без вади у всепалення, як любі пахощі для Господа, і при ньому — жертву і її жертву виливання згідно з приписом; і одного козла — за гріх. 25І священик звершить викуплення за всю громаду ізраїльських синів, — і проститься їм. Бо це несвідоме, і вони самі принесли дар Господу за свій гріх перед Господом, за свої несвідомі провини. 26І буде прощено всій громаді ізраїльських синів і чужинцеві, який буде між вами, бо то несвідома провина всього народу. 27Якщо ж одна душа згрішить несвідомо, хай принесе однолітню козу за гріх, 28і священик звершить викуплення за душу, яка була в незнанні й несвідомо згрішила перед Господом; хай звершить викуплення за неї. 29І для місцевого мешканця між ізраїльськими синами, і для чужинця, який є між ними, нехай буде один закон — для того, хто вчинить щось несвідомо. 30А та душа, яка чинитиме зухвалою рукою, — чи з місцевих, чи із чужинців, — вона викличе гнів Бога. Та душа буде повністю вигублена з-поміж свого народу. 31Бо зневажила Господнє слово і знехтувала Його заповідями. Буде винищена та душа, — її гріх — на ній. 32Ізраїльські сини перебували в пустелі і знайшли чоловіка, який збирав дрова суботнього дня. 33І ті, хто виявив, як він збирав дрова, привели його до Мойсея і Аарона, до всієї громади ізраїльських синів. 34Його посадили у в’язницю, бо не вирішили, що з ним слід робити. 35І Господь промовив до Мойсея, кажучи: Неодмінно хай помре той чоловік, — уся громада нехай поб’є його камінням! 36І вся громада вивела його за табір, і побила його камінням — уся громада поза табором, як і сказав Господь Мойсеєві. 37І промовляв Господь до Мойсея, кажучи: 38Звернися до синів ізраїльських і скажи їм: хай зроблять собі китиці на краях свого одягу, — так буде на їхні роди; і прикріплять на китицях країв одягу синє прядиво. 39І будуть вам китиці, як побачите їх, на спогад про всі Господні заповіді; і будете виконувати їх, і ви не будете звертати за вашими думками й услід баченого вашими очима, у чому ви, йдучи вслід за ними, чинили розпусту. 40Щоб пам’ятали ви й виконували всі Мої заповіді — і будете святими перед вашим Богом. 41Я — Господь, ваш Бог, Який вивів вас із Єгипетської землі, щоби бути вам Богом; Я — Господь, Бог ваш!
