1Відпис листа, який Єремія послав до тих, які були відведені полоненими у Вавилон вавилонським царем, аби сповістити їм те, що йому було наказане Богом. Через гріхи, якими ви згрішили перед Богом, ви будете відведені полоненими у Вавилон Навуходоносором, вавилонським царем. 2Отже, прийшовши до Вавилону, пробудете там багато років і довгий час, — аж до семи родів, — а після цього Я виведу вас звідти з миром. 3Тепер же побачите у Вавилоні срібних, золотих і дерев’яних богів, що наводять страх на народи, яких носять на плечах. 4Отже, не бійтеся, щоб і ви, відсторонюючись від чужинців, відсторонилися, і хай вас не охопить страх від них. 5Бачачи народ спереду й позаду себе, що їх вшановують, а подумки промовте: Тобі належиться поклонятися, Владико! 6Бо Мій ангел є з вами, і він досліджує ваші душі.
7Адже їхній язик виструганий митцем, і вони, позолочені та посріблені, оманливі є і не можуть говорити, 8і, наче для прикрашеної дівчини, так само, беручи золото, приготовляють вінці на голови і їхніх богів. 9І буває, що іноді священики забирають від своїх богів золото і срібло, і використовують для себе самих, і дають з них і тим розпусницям, які під дахом. 10Вони їх прикрашають, як людей, одягом, — срібних, золотих і дерев’яних богів. 11Вони ж не спасаються від іржі та молі. Оскільки вони одягнені в багряний одяг, то їхнє обличчя обтирають через хатній порох, якого на них є багато. 12І він має скіпетр, як людина, суддя країни, який не вигублює того, хто грішить проти нього. 13І має меча у правиці й сокиру, та вона його не спасає від війни і злодіїв. 14Звідти видно, що вони не є богами. Отже, не бійтеся їх!
15Адже так, як розбитий людський посуд стає непотребом, такими є їхні боги, коли вони поставлені в домах. 16Їхні очі сповнені пороху від ніг тих, що входять. 17І так, як для когось, що зневажив царя, є загороджені двори, наче виведеному на смерть, так священики скріплюють їхні доми дверима, замками і засувами, щоб не були пограбовані злодіями. 18Засвічують світильники — і більше, ніж собі, — з яких вони жодного не можуть бачити. 19Бо вони, наче поліно, що в хаті, а їхні серця, кажуть, є облизані, як плазуни із землі, їдять їх та їхній одяг, вони ж не відчувають. 20Вони почорніли на своїх обличчях від диму, що в домі. 21На їхнє тіло і на голову сідають летючі миші, ластівки і птахи, а також коти. 22Звідси пізнаєте, що вони не є богами. Тож не бійтеся їх.
23Адже золото, що лежить на прикрасу, якщо хто не зітре з нього іржі, воно не блистітиме. Бо вони не відчували і тоді, коли їх відливали. 24За всяку ціну купують тих, в яких немає духа. 25Вони — без ніг, їх носять на плечах, показуючи власну ганьбу людям. Також і їхні слуги засоромлюються, 26тому що, коли якось упадуть на землю, то самі встати не можуть. Ані сам собою він не порушиться, якщо хтось його поставить стоячи, ані, якщо буде нахилений, не випростується, але їм ставляться дари, як і мертвим. 27Жертвами ж, які їм віддані, послуговуються їхні священики. Так само і жінки, засолюючи із цього, не дають ні бідному, ні немічному. До їхніх жертв доторкаються відлучена і та, яка щойно народила. 28Отже, знаючи із цього, що вони не є богами, не бійтеся їх!
29Тож яким чином вони можуть називатися богами? Бо жінки служать срібним і золотим, і дерев’яним богам. 30І в їхніх домах священики сидять, маючи роздертий одяг і поголені голови і бороди, і їхні голови непокриті. 31А вони ревуть, кричачи перед їхніми богами, як дехто на тризні мерця. 32Забравши дещо з їхнього одягу, священики одягають своїх жінок і дітей. 33Вони не зможуть віддати ні тоді, коли терплять щось злого, ні коли добре. Вони не можуть поставити царів, ні усунути. 34Так само не можуть дати багатство чи мідь. Якщо хтось, склавши їм обітницю в молитві, не дасть, то не домагатимуться. 35Людини від смерті не спасають, ні не визволять малого від сильного. 36Сліпій людині вони не повернуть зір, не визволять людини, яка є в біді. 37Вдови не помилують, ні не зроблять добро сироті. 38Дерев’яні, позолочені і посріблені боги є подібними до каменя з гори, а ті, що їм служать, засоромляться. 39Отже, як можна вважати чи називати їх богами?
40До того ж, коли їх халдеї безчестять, вони, коли бачать німого, що не може говорити, принісши до Вила, моляться, як до того, що спроможний чути, щоб він заговорив. 41І вони, зрозумівши, не можуть їх залишити, бо не мають розуміння. 42А жінки, оперезані шнурками, сидять на дорогах, палять полову. 43Коли якась з них, притягнена кимсь з перехожих, переспить, то насміхається з ближньої, бо та не удостоїлася, як і вона, і її шнурок не був розірваний. 44Усе, що в них стається, оманливе. Отже, як можна вважати чи називати їх богами?
45Вони зроблені теслями і золотарями. Нічим іншим не стають, ніж те, чим митці бажають, щоб вони були. 46І ті, що їх творять, не стають довголітніми. Як же може ними створене бути богами? 47Адже вони залишили брехню і погорду тим, що пізніше прийдуть. 48А коли на них найде війна і зло, то священики радяться між собою, куди з ними сховаються. 49Тож як не можна збагнути, що не є богами ті, що не спасають себе від війни, ні від зла? 50Отже, будучи дерев’яними, позолоченими і посрібленими, то із цього пізнається, що вони — омана. Усім народам і царям буде явним, що вони не є богами, але витворами людських рук, і в них немає жодного божого вчинку. 51Отже, кому не є відомим, що вони не є богами?
52Адже вони не поставлять царя країни і не дають людям дощу, 53і свій суд вони не чинять, і, будучи безсилими, не визволяють скривдженого. Вони — немов круки між небом і землею. 54Бо коли вогонь упаде на дім дерев’яних, позолочених чи посріблених богів, то їхні священики втечуть і врятуються, а вони всередині згорять, як дрова. 55Та й царям і воякам вони не будуть противитися. 56Отже, як можна допускати чи вважати, що вони є богами?
57Ані від злодіїв, ані від розбійників не спасуться дерев’яні, посріблені та позолочені боги, з яких сильні забирають золото і срібло, і підуть, узявши одяг, що на них, а вони самим собі не допоможуть. 58Тому краще бути царем, що виказує свою мужність, або в хаті потрібним посудом, яким послуговується власник, ніж фальшивими богами, чи бути дверима в домі, які спасають те, що в ньому є, радше, ніж фальшивими богами, чи бути дерев’яним стовпом у царському домі, радше, ніж фальшивими богами. 59Бо сонце, місяць і зірки, будучи ясними і посланими на потребу, є слухняними. 60Так само і блискавка, коли з’явиться, вона є гарною. Через це і вітер дме в кожній країні. 61І коли хмарам Бог накаже піти на весь усесвіт, то вони виконають наказане, і вогонь, посланий зверху винищити гори і ліси, чинить наказане. 62А ці — ані виглядом, ані своїми силами не є подібні. 63Тому не можна ні вважати, ні називати їх богами, коли вони не є спроможні ані звершувати суд, ані робити людям добро. 64Отже, знаючи, що вони не є богами, не бійтеся їх!
65Адже царів вони не проклянуть і не поблагословлять. 66І знаків у народах на небі не покажуть, і не засяють, як сонце, і не засвітять, як місяць. 67Кращі від них звірі, які можуть собі допомогти втечею до сховку. 68Отже, жодним способом нам не є явним, що вони є богами. Тому не бійтеся їх!
69Бо так, як на городі пугало нічого не стереже, так і їхні дерев’яні, позолочені та посріблені боги. 70Тому-то їхні дерев’яні, позолочені та посріблені боги подібні й до колючого дерева в саду, на яке сідає всякий птах, так само і до мертвого, покинутого в темряві. 71І через порфіру і мармур, які на них гниють, пізнаєте, що вони не є богами. Вони ж врешті-решт будуть з’їдені, і буде ганьба в країні. 72Тож кращою є праведна людина, що не має ідолів, бо буде далекою від ганьби.
