1Підхопивши, Йов промовив: 2Послухайте, послухайте моїх слів, щоб хоч у цьому була мені від вас потіха! 3Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміюватимете мене. 4Бо що ж? Хіба моє оскарження людини? І чому через це мені не обурюватися? 5Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на уста. 6Бо коли згадаю, то турбуюся, і болі охоплюють моє тіло. 7Чому безбожні живуть і досягають старості в багатстві? 8Їхнє насіння по душі, і їхні діти перед очима. 9Їхнім сім’ям щастить, страху ж ніде не помітно, і бича від Господа на них немає. 10Їхня корова не скинула теляти, є збережена їхня худоба, яка була тільна — не втратила. 11Тож залишаються, як вічні вівці, а їхні діти забавляються, 12взявши псалтир і гусла, і веселяться під звуки музики. 13Закінчили в добрі своє життя, і заснули в спокої аду. 14А він до Господа промовляє: Відступи від мене, не бажаю знати Твоїх доріг! 15Хто Такий Всесильний, що Йому служитимемо? І яка вигода, коли Його зустрінемо? 16Бо в їхніх руках було добро, і діла безбожних Він не помічає. 17Ні, але й світильник безбожних погасне, надійде ж на них знищення, і від гніву прийдуть їхні болі. 18Вони ж будуть, наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря. 19Нехай синам не стане їхнього майна! Він йому віддасть і взнає. 20Хай його очі побачать власну загибель, і Господь хай його не врятує. 21Бо яке його бажання з ним у його домі? І кількість його місяців була порахована. 22Хіба Господь не є Той, Хто навчає розуму і вміння? Він же судитиме вбивць. 23Цей помре в силі своєї простоти, будучи повністю в добрі, та процвітаючий. 24І його нутрощі сповнені жиру, шпик же його розливається. 25А той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго. 26Та вони разом сплять у землі, і гниль їх покрила. 27Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте. 28Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покриття наметів безбожних? 29Запитаєте дорогу в тих, хто проходить, і не знехтуйте їхні знаки. 30Адже лиходієві легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він доведений. 31Хто сповістить перед ним його дорогу? Він сам зробив, хто йому віддасть? 32Тож він був відведений до гробів і пильнував на труні. 33Солодкими для нього були каміння потоку… а за ним відійде кожний чоловік, і незчисленні — перед ним. 34Як же мене пустим потішаєте? Тож від вас я не маю жодного заспокоєння.
