1Підхопивши, Еліфас, теманієць, сказав: 2Чи дасть мудрий відповідь на повчання духа? Він наповнив біль лона, 3звинувачуючи словами, якими не годиться, словами, від яких немає жодної користі. 4Чи і ти не відкинув страх, довершив такі слова перед Господом? 5Ти винний за слова твоїх уст, і ти не розсудив слова сильних. 6Хай оскаржують тебе твої уста, а не я, і твої губи хай свідчать проти тебе. 7Бо ж що? Хіба ти народився першою людиною? Чи ти постав раніше за пагорби? 8Чи ти чув накази Господні, чи до тебе прийшла мудрість? 9Адже що знаєш ти, чого ми не знаємо? Або що розумієш, чого й ми не розуміємо? 10І старець, і древній між нами віком старший від твого батька! 11Ти був трохи покараний за дещо з того, у чому ти згрішив, ти говорив високо, гордовито. 12На що наважилося твоє серце, і на що піднялися твої очі, 13що ти вибухнув гнівом перед Господом, і вивів з уст такі слова? 14Бо хто, будучи смертною людиною, буде непорочним, чи як буде праведним той, хто народився від жінки, 15якщо святим Він не вірить, і небо не є чистим перед Ним? 16Тож наскільки мерзенний і нечистий чоловік, котрий п’є неправду, наче напій! 17Сповіщу ж тобі, послухай мене. Тож я сповіщу тобі те, що я побачив, 18те, що говорять мудрі й що не затаїли їхні батьки. 19Їм самим дано землю, і на них не прийшов чужинець. 20Усе життя безбожного в клопотах, і пораховані роки дані сильному, 21страх же його — в його вухах. Коли йому здається, що вже є в мирі, тоді прийде його знищення. 22Хай не вірить, що відвернеться від темряви, бо він вже переданий у руки залізного меча, 23призначений на їжу грифам. А в собі знає, що на нього очікує доля трупа. Темний день його налякає, 24а біда і смуток захоплять його, наче полководця, який упаде в перших рядах. 25Адже він підняв руки перед Господом, і перед Господом Вседержителем став твердошиєм, 26біг перед Ним гординею в товстих плечах свого щита, 27бо він закрив своє обличчя у своїй товщі та зробив облямівку на стегнах. 28Нехай же поселиться в пустинних містах, увійде до незаселених домів. Те, що вони приготували, інші заберуть. 29Він не розбагатіє, і його майно не залишиться. Він не кидатиме на землю тінь, 30і не втече від темряви. Нехай вітер висушить те, що в нього сходить, нехай же впаде його цвіт. 31Хай не вірить, що залишиться, бо марне поставиться йому. 32Ним зрізане зітліє передчасно, і його галузка не покриється листям. 33Нехай буде зібраний, як неспілий плід передчасно, нехай упаде, як цвіт оливки. 34Бо свідчення безбожного — смерть, і вогонь спалить доми тих, хто бере хабарі. 35Він у лоні прийме болі, на нього найде марнота, а його черево понесе оману.
