1Ось це побачило моє око і почуло моє вухо. 2І знаю те, що і ви знаєте, і я не є дурніший за вас. 3Ні, але ж я говоритиму до Господа, оскаржу перед Ним, якщо бажає. 4Ви ж — неправедні лікарі й усі лікарі хвороб. 5Нехай буде, щоб ви мовчали, і це вам стане мудрістю. 6Послухайте звинувачення моїх уст, і сприйміть суд моїх губ. 7Чому не говорите перед Господом, а говорите перед Ним лукаве? 8Чи ви ухиляєтеся? Ви ж самі стали суддями. 9Добре ж, якщо би дослідив вас. Бо хіба ви, чинячи все, пристали до Нього, — 10далеко не менше звинуватить вас. Якщо ж і потай зважаєте на обличчя, 11чи не Його страхи закрутять вами, а страх від Нього не нападе на вас? 12Ваша хвалькуватість стане подібною до попелу, тіло ж — глиняним посудом. 13Замовкніть, щоб я говорив, і спочину від гніву, 14взявши моє тіло в зуби, а мою душу покладу в руку. 15Якщо на мене Сильний покладе руку, оскільки і почав, скажу і оскаржу перед Ним. 16І це мені буде на спасіння, бо перед Нього не ввійде омана. 17Послухайте, послухайте мої слова! Бо сповіщу вам, які слухаєте! 18Ось я є близько мого суду, я знаю, що виявлюся праведним. 19Адже хто є той, який змагатиметься зі мною? Бо тепер замовкну і зникну. 20Дві речі хай мені будуть. Тоді не сховаюся від Твого обличчя. 21Відніми від мене руку, а Твій страх хай мене не жахає. 22Тоді Ти закличеш, і я Тебе послухаю, чи Ти скажеш, і я дам Тобі відповідь. 23Які є мої гріхи і мої беззаконня? Повчи мене, які вони є! 24Чому Ти ховаєшся від мене, вважаєш мене Твоїм противником? 25Чи Ти боятимешся, наче листок, порушуваний вітром, чи спротивишся мені, наче траві, яку несе вітер? 26Адже Ти написав проти мене зло, Ти ж мене оточив гріхом молодості, 27помістив мої ноги в колодки, Ти ж стеріг усі мої діла, дійшов Ти до підошов моїх ніг. 28Я наче те, що старіється, подібно до бурдюка, чи так, як одяг, поїдений міллю.
