1У той час, — говорить Господь, — винесуть кості царів Юди і кості їхніх володарів, і кості священиків, і кості пророків, і кості тих, хто жив у Єрусалимі, з їхніх гробниць 2і провітрюватимуть їх перед сонцем і перед місяцем, і перед усіма зірками, і перед усім небесним військом, — перед тим, що вони полюбили, чому вони служили, за чим вони пішли, чого трималися і чому поклонялися. Вони не будуть оплакані й не будуть поховані, а будуть за прообраз на поверхні землі, 3бо вони обрали смерть радше, ніж життя, — усім, хто залишився, хто залишився з того роду, на всякому місці, куди тільки їх вижену.
4Адже так говорить Господь: Хіба той, хто впаде, не встає? Чи той, хто ухилиться, не повертається? 5Чому відвернувся Мій народ безсоромним відверненням, і вони укріпилися в їхній постанові та не забажали повернутися? 6Сприйміть і послухайте! Чи не так скажуть: Немає чоловіка, який кається у своєму злі, кажучи: Що я вчинив? Спинився бігун від свого бігу, як спітнілий кінь у своєму іржанні, 7і лелека в небі пізнав свій час, голуб і ластівка, молодий горобець стерегли час їхнього прильоту, а Мій народ не пізнав Господніх присудів. 8Як говорите: Ми мудрі, і з нами є Господній закон? Надаремно! Погана тростина була в писарів! 9Мудрі засоромилися, злякалися і були схоплені, бо знехтували Господнім словом. Яка в них мудрість? 10Через це дам їхніх жінок іншим, а їхні поля — тим, які успадковують, 13і зберуть їхній врожай, — говорить Господь. Немає винограду на виноградній лозі, і немає смоківниць на фігових деревах, і навіть листя облетіло.
14Чому ми сидимо? Зберіться, і ввійдемо в укріплені міста, і будьмо відкиненими, адже Бог нас відкинув і напоїв нас жовчною водою, бо ми згрішили перед Ним! 15Ми налаштувалися на мир, та не було добра, — на час лікування, і ось біда! 16З Дану почуємо голос його жвавих коней, від голосу іржання при їзді його кіньми здригнулася вся земля. І прийде, і пожере землю та її повноту, місто і тих, хто в ньому живе. 17Тому що ось Я посилаю на вас зміїв, які спричиняють смерть, на яких немає заклинання, і вони покусають вас. 18Вони невиліковні з болем вашого розгубленого серця. 19Ось голос дочки Мого народу із землі здалека: Хіба Господь не перебуває в Сіоні? Хіба цар — не там? Чому викликали в Мене гнів своїми різьбленими божками і чужими марнотами?
20Минуло літо, завершилися жнива, а ми не врятовані. 21Я почорнів через побиття дочки мого народу. Труднощі мене здолали, — болі, як у тої, яка народжує. 22Хіба немає мазі в Ґалааді, чи там немає лікаря? Чому не прийшло оздоровлення дочки мого народу? 23Хто дасть моїй голові воду і моїм очам — джерело сліз, і оплакуватиму мій народ вдень і вночі, побитих у дочки мого народу?
