1І Господь помилує Якова, і ще раз вибере Ізраїля, і вони матимуть спокій на своїй землі, і до них пристане осілий чужинець — пристане до дому Якова. 2І візьмуть їх народи та приведуть до їхнього місця, і вони отримають спадок, а ті розмножаться на землі Бога в рабів і рабинь. І стануть полоненими ті, які їх полонили, і підвладними будуть ті, хто панував над ними.
3І буде в той день, що Бог дасть тобі спочинок від страждань, твого гніву і твого тяжкого рабства, яким ти їм служив. 4І візьмеш це ридання над царем Вавилону, і скажеш у той день: Як зупинився вимагач, — зупинився той, хто підганяв! 5Бог знищив ярмо грішних, ярмо володарів. 6Побиваючий народ гнівом, наносячи невиліковну рану, хто уражав народ карою гніву, яка не знала пощади, 7спочив з упевненістю. Уся земля вигукує з веселістю, 8і дерева Лівану зраділи тобою, і кедр Лівану: Відколи ти заснув, не вийшов той, хто нас зрізує! 9Ад внизу засмутився, зустрівши тебе, встали проти тебе всі велетні, володарі землі, вони підняли зі своїх престолів усіх царів народів. 10Усі у відповідь скажуть тобі: І ти полонений, як і ми! І ти до нас зарахований! 11Тож твоя слава зійшла в ад, твоя велика веселість. Під тобою розстелять гній, а твоє накриття — черв’як.
12Як він упав з неба, рання зоря, яка сходить на світанку? Розбитий об землю той, хто посилає до всіх народів. 13А ти казав у своєму розумі: Піднімуся до неба, вище від Божих зірок поставлю свій престол, сяду на високій горі, на високих горах, що на півночі, 14підіймуся понад хмари, буду такий, як Всевишній! 15А тепер зійдеш в ад, — до основ землі. 16Ті, які тебе побачать, будуть тобою здивовані й скажуть: Це той чоловік, який розгнівив землю, який сколихнув царів? 17Який перетворив увесь усесвіт у пустелю і вигубив міста, хто не звільнив тих, які в полоні. 18Усі царі народів заснули в пошані, — кожний у своєму склепі. 19А ти будеш покинутий у горах, як гидкий мертвий з багатьма мертвими, винищеними мечами, які сходять в ад. Так, як одяг, вимазаний у крові, не буде чистим, 20так і ти не будеш чистий, тому що ти знищив Мою землю, і ти вигубив Мій народ. Не залишишся навіки часу, погане насіння! 21Приготуй своїх дітей на вигублення за гріхи свого батька, щоб не встали, не успадкували землю і не наповнили землю війнами!
22І Я повстану на них, — говорить Господь Саваот, — і знищу їхнє ім’я, останок і нащадків, — так говорить Господь. 23І перетворю Вавилон у пустелю, щоб поселилися змії, і буде на ніщо. І поставлю його, як яму глини на знищення. 24Так говорить Господь Саваот: Як Я сказав, так і буде, і як Я порадив, так і залишиться, 25щоб вигубити ассирійців з Моєї землі та з Моїх гір, і будуть на потоптання, і знімуть з них їхнє ярмо, і їхня слава буде забрана з плечей! 26Це — рада, яку дав Господь для всього всесвіту, і це — високо піднята рука над усіма народами всесвіту. 27Бо хто рознесе те, що порадив Бог Саваот? І хто відверне високо підняту руку?
28У рік, коли помер цар Ахаз, було це слово. 29Не радійте, усі филистимці, тому що знищене ярмо того, хто вас б’є. Адже з нащадків зміїв вийде покоління аспідів, і їхні покоління вийдуть зміями, які літають. 30А він пастиме бідних, і бідні мужі спочинуть у мирі. Він голодом знищить твоїх нащадків і вигубить твій останок. 31Кричіть, брами міст, хай закричать міста збентежені, усі филистимці, бо з півночі приходить дим, і не буде існування. 32А яку відповідь отримають царі народів? Оскільки Господь заснував Сіон, то через Нього врятуються покірні народу.
