1А на землі постав голод, не той голод, що був раніше, за часів Авраама. Тож пішов Ісаак до Авімелеха, царя филистимців, до Ґерар. 2З’явився ж йому Господь і сказав: Не йди до Єгипту, а оселися в землі, про яку тобі скажу. 3Живи на тій землі, і Я буду з тобою, і поблагословлю тебе, оскільки тобі й твоїм нащадкам дам усю цю землю, — Я виконаю Свою клятву, яку дав Авраамові, твоєму батькові: 4розмножу твоїх нащадків, як зорі на небі, і дам твоїм нащадкам усю цю землю, й у твоїх нащадках будуть благословенні всі народи землі, 5бо твій батько Авраам послухав Мого голосу і зберіг Мої веління, Мої заповіді, Мої постанови і Мої закони. 6Тож Ісаак поселився в Ґерарах.
7А місцеві чоловіки запитали про його дружину Ревеку. Він же сказав: Вона — моя сестра, — бо побоявся сказати: Вона моя жінка, аби часом не вбили його місцеві чоловіки через Ревеку, оскільки була гарна вродою. 8Перебував він там довгий час. Авімелех же, цар Ґерар, зазирнувши через вікно, побачив, що Ісаак забавляється зі своєю дружиною Ревекою. 9Тож покликав Авімелех Ісаака і сказав йому: Але ж вона твоя дружина! Навіщо ти сказав: Вона — моя сестра? А Ісаак відповів йому: Тому що я сказавсобі: аби мені не загинути через неї. 10Авімелех же сказав йому: Що ж це ти нам учинив? Мало що не спав хтось з мого роду з твоєю дружиною — і довів би ти нас до переступу. 11Тож Авімелех наказав усьому своєму народові, кажучи: Кожний, хто доторкнеться до цього чоловіка чи до його дружини, буде підданий карі смерті.
12У тому краю Ісаак засіяв поле, і одержав того ж року стократний врожай ячменю, оскільки поблагословив його Господь. 13І він став славним чоловіком, і мав успіх. Він ставав усе багатшим, доки не став дуже великим. 14Були в нього отара овець, стадо волів і багато робітників. Та позаздрили йому филистимці — 15і всі криниці, котрі викопали раби його батька за життя його батька, — засипали їх филистимці й заповнили їх землею. 16Тож Авімелех сказав Ісаакові: Йди від нас, бо ти став значно сильнішим за нас. 17Тож Ісаак відійшов звідти і поселився в ґерарській долині, де і замешкав. 18І знову повідкопував Ісаак криниці для води, які викопали раби Авраама, його батька, і які позасипали филистимці після смерті його батька Авраама; і він дав їм ті назви, якими їх назвав його батько. 19Коли раби Ісаака копали в ґерарській долині, то знайшли там криницю живої води. 20А ґерарські пастухи розпочали бійку з пастухами Ісаака, кажучи, що вода є їхня, тож він назвав криницю «Кривда», тому що скривдили його. 21Відійшовши звідтіля, викопав іншу криницю; та виникла суперечка і через неї. Тож дав їй назву «Ворожнеча». 22Вийшовши звідти, викопав ще одну криницю — і вже не воювали за неї; і дав їй назву «Широчінь», кажучи: Бо сьогодні поширив нас Господь і розмножив нас на землі.
23Звідти він підійшов до Криниці клятви. 24І з’явився йому Господь тієї ночі, і сказав: Я — Бог твого батька Авраама; не бійся, бо Я з тобою, і поблагословив тебе, і розмножу твоїх нащадків задля твого батька Авраама. 25І збудував там жертовник, і прикликав Ім’я Господнє, і встановив там свій намет. А раби Ісаака викопали там криницю. 26Якось прийшов до нього з Ґерар Авімелех, Охозат, його приятель, і Фіхол, полководець його війська. 27А Ісаак сказав їм: Чого прийшли ви до мене? Адже Ви зненавиділи мене і випроводили мене геть від себе. 28Ті сказали: Ми справді помітили, що Господь був із тобою, тож ми сказали: Нехай буде клятва між нами й тобою, і укладемо з тобою завіт, 29щоб ти не вчинив нам зла, оскільки ми не зненавиділи тебе, а ставилися до тебе добре і відіслали тебе з миром. А тепер ти благословенний Господом. 30І той гостинно прийняв їх; вони поїли і попили. 31А вставши вранці, дали клятву один одному, і Ісаак випроводив їх, і вони відійшли від нього безпечні. 32Сталося того дня — прийшли раби Ісаака, сповістили йому про викопану криницю і сказали: Не знайшли ми води. 33І назвав її «Клятвою». Тому те місто має назву Криниця клятви аж до сьогодні. 34А Ісав мав сорок років і взяв за дружину Юдіну — дочку Веіра, хета, і Васемату — дочку Елона, евейця. 35І заздрили вони Ісаакові й Ревеці.
