1І промовив Господь до Мойсея: Скажи Ааронові, своєму братові: Простягни руку зі своїм посохом на ріки, на канали та на мочарі й наведи жаб. 2І Аарон простягнув руку на води Єгипту, і навів жаб. А жаби вилізли і покрили Єгипетську землю. 3Так само своїми чарами зробили і єгипетські чаклуни, і навели жаб на Єгипетську землю. 4Тож фараон закликав Мойсея та Аарона і сказав: Помоліться до Господа за мене і нехай забере жаб від мене та від мого народу, і відпущу народ, і вони принесуть жертву Господу. 5І сказав Мойсей фараонові: Признач мені, коли помолитися за тебе, за твоїх слуг і за твій народ, щоб усунути жаб від тебе, від твого народу і з ваших домів, — вони залишаться тільки в ріці. 6Той же відповів: Уранці. Тоді Мойсей сказав: Буде так, як ти сказав, щоб ти знав, що немає іншого Бога, крім Господа! 7Тож будуть забрані жаби від тебе, з ваших домів і кімнат, і від твоїх рабів, і від твого народу, — вони залишаться тільки в ріці. 8Мойсей і Аарон вийшли від фараона. І Мойсей закликав до Господа щодо обмеження жаб, як постановив фараон. 9І Господь зробив так, як сказав Мойсей, — жаби загинули в домах, у кімнатах і на полях. 10Їх згрібали — купа до купи, — і засмерділася земля. 11Побачив фараон, що настала полегша, та нечуйним було його серце, — він не слухав їх, як і сказав Господь. 12Тож Господь промовив до Мойсея: Скажи Ааронові: Простягни руку зі своїм посохом і вдар порох землі, і будуть блохи на людях, на слугах і в усій Єгипетській землі. 13Тоді Аарон простягнув руку з посохом і вдарив порох землі, і появилися блохи на людях і на чотириногих, і в усьому поросі землі були блохи — в усій Єгипетській землі. 14Так само вчинили своїми магічними діями й чаклуни, намагаючись вивести бліх, та не змогли. І були блохи на людях і на чотириногих. 15Тому чаклуни сказали фараонові: Це — перст Божий! Та фараонове серце закам’яніло, — він не послухав їх, як і сказав Господь. 16І Господь промовив до Мойсея: Підіймися рано-вранці й стань перед фараоном. Ось він вийде до води, а ти скажеш йому: Так говорить Господь: Відпусти Мій народ, щоб Мені поклонився! 17Якщо ж не бажаєш відпустити Мій народ, то ось Я насилаю на тебе, на твоїх слуг, на твій народ і на ваші доми собачих мух, — і доми єгиптян, і земля, на якій вони є, наповняться собачими мухами. 18Та для землі Ґесем, на якій є Мій народ, того дня Я зроблю чудо — там не буде собачих мух, — щоб ти знав, що Я — Господь, Господь усієї землі. 19Я встановлю межу між Моїм народом і між твоїм народом. Уранці буде ця ознака на землі! 20І зробив Господь так: з’явилися численні собачі мухи в палатах фараона, у домах його слуг і на всій Єгипетській землі; і земля була знищена собачими мухами. 21Тож фараон закликав Мойсея та Аарона, кажучи: Підіть і принесіть жертву вашому Богові в краю. 22Та Мойсей сказав: Не може того бути. Адже ми будемо приносити в жертву Господу, Богові нашому, те, що огидне єгиптянам. І якщо приноситимемо в жертву перед ними те, що є огидним для єгиптян, то будемо побиті камінням. 23Ми підемо на три дні ходи в пустелю і принесемо жертву Господу, нашому Богові, — як Він нам звелів. 24І фараон сказав: Я відпущу вас. Принесіть жертву Господу, вашому Богові, у пустелі, але не йдіть надто далеко. Тож помоліться і за мене до Господа. 25А Мойсей сказав: Ось я вийду від тебе і помолюся до Бога, — і завтра відступлять собачі мухи від тебе, від твоїх слуг і від твого народу. Не продовжуй, фараоне, надалі обдурювати, не відпускаючи народ, аби принести жертву Господу. 26Мойсей вийшов від фараона і помолився до Бога. 27І Господь учинив так, як сказав Мойсей, — Він прогнав собачих мух від фараона, від його слуг і від його народу. Тож не залишилося жодної. 28Та фараон і цим разом зробив нечуйним своє серце і не забажав відпустити народ.
