1І звернувся Господь до Мойсея, промовляючи: 2Скажи Ізраїльським синам, нехай повернуться і отаборяться напроти поселення між Маґдолом і між морем, напроти Веелсепфона, — перед ними станеш табором біля моря. 3Тож фараон скаже своєму народові: Сини Ізраїля — вони блукають по землі, бо їх затиснула пустеля. 4Я ж зроблю непоступливим серце фараона, і він кинеться навздогін за ними. Тож Я прославлюся через фараона та через усе його військо; і всі єгиптяни пізнають, що Я — Господь! І вони зробили так. 5Єгипетському цареві сповістили, що народ утік. І серце фараона і його слуг повернулося проти народу, і вони сказали: Що ж це ми зробили? Навіщо відпустили Ізраїльських синів, щоб на нас більше не працювали? 6Отже, фараон запряг свої бойові колісниці й узяв із собою весь свій народ, 7і взяв шістсот добірних бойових колісниць, усю єгипетську кінноту і начальників варти над усіма. 8Господь же зробив непоступливим серце фараона, єгипетського царя, і той погнався слідом за Ізраїльськими синами. Але сини Ізраїля виходили під могутньою рукою! 9І єгиптяни погналися вслід за ними, і знайшли їх, коли вони отаборилися біля моря; і вся кіннота, і бойові колісниці фараона, і його військо, і вершники — перед поселенням, напроти Веелсепфона. 10Тож фараон наближався. І, поглянувши, сини Ізраїля побачили очима: єгиптяни вишикувалися позаду них, і вони дуже налякалися. І заголосили Ізраїльські сини до Господа. 11Вони сказали Мойсеєві: Хіба ти вивів нас, щоб погубити в пустелі, чи не було гробниць у Єгипетській землі? Що це ти з нами зробив, вивівши з Єгипту? 12Хіба не ці самі слова ми говорили тобі в Єгипті, кажучи: Залиши нас, щоб ми служили єгиптянам? Адже краще нам працювати на єгиптян, аніж помирати в цій пустелі. 13Та Мойсей сказав народові: Будьте мужніми! Стійте і дивіться на спасіння від Бога, яке Він звершить для нас сьогодні. Бо такими, як побачили ви єгиптян сьогодні, більше не побачите їх повік! 14Господь воюватиме за вас, а ви мовчіть. 15Господь сказав Мойсеєві: Чому волаєш до Мене? Скажи Ізраїльським синам, нехай рушають. 16А ти візьми свій посох, простягни свою руку над морем і розділи його! І сини Ізраїля нехай пройдуть посередині моря сушею. 17І ось, Я зроблю серце фараона та всіх єгиптян непоступливим, і вони підуть слідом за ними. І прославлюся через фараона, через усе його військо, через колісниці та через його коней. 18І пізнають усі єгиптяни, що Я — Господь, як прославлю Себе через фараона, через колісниці та через його коней. 19І Божий ангел, який ішов перед табором Ізраїльських синів, піднявся і перейшов у їхній тил. Піднявся і стовп хмари з-перед їхнього обличчя і став позаду них. 20І він увійшов поміж табір єгиптян і поміж табір Ізраїля. І настала темрява та морок; проминула ніч, і за всю ніч вони не змішалися одне з одним. 21І простягнув Мойсей руку на море, і за цілу ніч Господь сильним південним вітром відігнав море і зробив море сушею, — вода розступилася. 22І ввійшли Ізраїльські сини на середину моря по суші, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. 23Погналися ж і єгиптяни, — усі коні фараона, колісниці та вершники, — і ввійшли слідом за ними на середину моря. 24І сталося за ранішньої сторожі: у стовпі полум’яному й хмарному Господь поглянув на табір єгиптян і послав у табір єгиптян замішання. 25Він позв’язував осі їхніх колісниць і дуже ускладнив їм пересування. Тож єгиптяни сказали: Втікаймо від обличчя Ізраїля, бо Господь воює за них проти єгиптян. 26А Господь промовив до Мойсея: Простягни свою руку на море, і нехай повернеться вода на колісниці та на вершників, і нехай вона покриє єгиптян. 27І простягнув Мойсей руку на море, і на світанку вода повернулася на місце, а єгиптяни втікали під водою. Тож Господь кинув єгиптян усередину моря. 28Вода повернулася і покрила колісниці, вершників і все військо фараона, — тих, які ввійшли за ними в море. Не залишилося жодного з них. 29Сини ж Ізраїля пройшли сушею посеред моря, а вода була їм стіною праворуч і стіною ліворуч. 30І того дня Господь визволив Ізраїля з-під руки єгиптян. А на березі моря Ізраїль побачив мертвих єгиптян. 31Тож Ізраїль побачив сильну руку — те, що вчинив Господь єгиптянам. І народ став боятися Господа і повірив Богові та Мойсеєві, Його слузі.
