1І сказав Господь Мойсеєві й Ааронові в Єгипетській землі, промовляючи: 2Цей місяць для вас — початок місяців, він є для вас першим між місяцями року. 3Промов до всієї громади синів Ізраїля, кажучи: Десятого дня цього місяця нехай кожний візьме ягня згідно з родоводом по батьківській лінії — ягня на сім’ю. 4Якщо ж мало тих, які є в домі, і їх не достатньо на ягня, то нехай прийме до себе сусіда, свого ближнього, — за кількістю душ. Кожний собі нехай вирахує достатню кількість на ягня. 5Ягня у вас нехай буде однолітнім самцем без вади; візьмете його з овець або кіз. 6Тримайте його до чотирнадцятого дня цього ж місяця, а ввечері хай заріжуть його, — уся велика громада Ізраїльських синів. 7І візьмуть трохи крові, і помажуть нею обидва одвірки та поперечку в тих домах, в яких його їстимуть. 8І цієї ж ночі їстимуть м’ясо, спечене на вогні, і їстимуть опрісноки з гіркими травами. 9Не будете їсти його сирим чи вареним у воді, а лише спеченим з головою, ногами та нутрощами на вогні. 10Нічого не залишите з нього до ранку і кістки його не поламаєте. А те, що залишилося з нього до ранку, спалите у вогні. 11А ось як будете його їсти: стан ваш — підперезаний, взуття — на ваших ногах, а посохи — у ваших руках; і їстимете його з поспіхом: це — Пасха Господу. 12Цієї ночі Я пройду по Єгипетській землі й уражу кожного первістка в Єгипетському краю — від людини до тварини, і здійсню відплату над усіма єгипетськими богами. Я — Господь! 13А кров на домах, в яких ви перебуваєте, буде для вас ознакою; і побачу кров, і буду захистом для вас, і не буде у вас згубної пошесті, коли уражу Єгипетську землю. 14І буде для вас цей день пам’ятним, і святкуватимете його, як свято для Господа у ваших поколіннях, — як закон вічний його святкуватимете! 15Сім днів їстимете опрісноки; з першого ж дня усунете закваску з ваших домів. Кожний, хто їстиме квашене з першого дня аж до сьомого, — така душа буде вигублена з-посеред Ізраїля. 16Перший день називатиметься святим, і сьомий день — святе скликання буде у вас. Жодної буденної праці не робитимете в ці дні, за винятком того, що має бути зроблене кожною душею, — тільки те ви робитимете. 17І ви будете дотримуватися цієї заповіді. Адже в той день виведу ваше військо з Єгипетської землі, тож вічним приписом закону зробите цей день у ваших родах. 18Коли надійде чотирнадцятий день першого місяця, їстимете опрісноки, — від того вечора і до вечора двадцять першого дня місяця. 19Сім днів у ваших домах не має бути закваски! Кожний, чи то з осілих чужинців, чи з місцевих жителів краю, хто лише з’їсть квашене, — та душа буде вигублена з Ізраїльської громади. 20Нічого заквашеного не їстимете, — в усіх ваших домах їстимете опрісноки. 21Тож Мойсей покликав усю раду старійшин Ізраїля і сказав їм: Підіть, візьміть собі вівцю на вашу сім’ю і заріжте Пасхальне ягня. 22Візьміть в’язку гісопу і, вмочивши її в кров, що біля дверей, помажте верхній та обидва бокові одвірки кров’ю, що біля дверей. Ніхто з вас хай не виходить за двері свого дому аж до ранку. 23І Господь перейде, щоб уразити єгиптян, і побачить кров на верхньому та на обох бокових одвірках, і промине Господь двері, — Він не дозволить губителеві ввійти у ваш дім, щоб погубити. 24І збережете це слово як закон для себе й для своїх синів навіки. 25Коли ж увійдете в землю, яку дасть вам Господь, як Він говорив, то будете виконувати це служіння. 26І буде, коли вас запитають ваші сини: Що це за служіння? — 27то скажете їм: Це — жертва, Пасха для Господа, Який захистив доми Ізраїльських синів у Єгипті, коли уразив єгиптян, а наші доми врятував. І, поклонившись, народ упав ниць. 28І пішли сини Ізраїля, і зробили так, як заповів Господь Мойсеєві та Ааронові, — так вони і вчинили. 29І сталося опівночі: Господь уразив кожного первістка в Єгипетській землі — від первістка фараона, який сидить на престолі, до первістка полонянки, яка в ямі, та кожне первородне з домашніх тварин. 30І вночі встав фараон, усі його слуги та всі єгиптяни, і зчинилося велике голосіння по всій Єгипетській землі, бо не було будинку, в якому б не було мерця. 31І фараон вночі покликав Мойсея та Аарона й сказав їм: Уставайте і забирайтеся з-посеред мого народу — і ви, і сини Ізраїля! Ідіть, служіть Господу, вашому Богові, так як кажете! 32Узявши і овець, і свою велику рогату худобу, ідіть та поблагословіть і мене. 33І насідали єгиптяни на народ, аби без зволікань випровадити їх із землі. Інакше, — говорили вони, — усі ми помремо! 34Тож люди взяли тісто, перш ніж воно вкисло, заміс замотали у свій одяг і несли на плечах. 35І сини Ізраїля зробили так, як наказав їм Мойсей: випросили в єгиптян срібний та золотий посуд і одяг. 36Господь дав милість Своєму народові перед єгиптянами, і ті дали їм; тож вони пограбували єгиптян. 37І вирушили Ізраїльські сини від Рамеса до Сокхота — близько шестисот тисяч піших чоловіків, крім майна; 38разом з ними вийшла велика змішана група, і дуже багато овець, худоби і домашніх тварин. 39А з тіста, яке винесли з Єгипту, вони напекли прісних коржів, бо воно не вкисло, оскільки єгиптяни вигнали їх, і вони не могли затриматися, тож і їжі на дорогу собі не приготували. 40Час перебування синів Ізраїля в Єгипетській землі та в Ханаанській землі — чотириста тридцять років. 41І сталося, що після чотирьохсот тридцяти років усе Господнє військо вийшло вночі з Єгипетської землі. 42Це — пильнування для Господа, щоб вивести їх з Єгипетської землі. Саме ця ніч — ніч пильнування для Господа, щоби бути такою для всіх синів Ізраїля впродовж їхніх поколінь. 43І Господь сказав Мойсеєві й Ааронові, промовляючи: Це — закон про Пасху, — жодний чужинець не їстиме її. 44А кожний раб чи куплений за гроші, коли зробиш йому обрізання, тоді їстиме її. 45Чужинець чи найманець не споживатиме її. 46Їстимуть в одному домі, — не будете виносити м’яса з хати. І кістки в ягняті не поламаєте. 47Уся громада Ізраїльських синів буде виконувати це. 48Якщо ж якийсь захожий прийде до вас, щоб справити Пасху Господу, — обріжеш кожного з них, хто чоловічої статі, — і тоді нехай приходить і справляє її, він буде таким, як і місцевий мешканець землі. Жодний необрізаний не їстиме її. 49Для місцевого мешканця і для прибулого, який долучився до вас, закон буде один. 50І зробили Ізраїльські сини так, як для них заповів Господь Мойсеєві й Ааронові, — так вони і зробили. 51І сталося, що в той день Господь вивів з Єгипетської землі синів Ізраїля з їхньою силою.
