1Отже, дванадцятого місяця, який є адар, на тринадцятий день місяця, надійшли листи, написані царем. 2У той день загинули вороги юдеїв, тому що ніхто не повстав, боячись їх. 3Адже володарі сатрапів, тирани і царські писарі шанували юдеїв, оскільки на них лежав страх Мардохея, 4бо було виставлено припис царя, щоб він прославився в усьому царстві. 5 У місті Сузи юдеї вбили п’ятсот чоловік: 7Фарсаннестена, Делфона, Фазґа, 8Фардата, Верея, Сарваха, 9Мармасіма, Аруфея, Арсея, Завутея, 10десятьох синів Амана, сина Амадата Вуґея, ворога юдеїв, і пограбували. 11У той день передано цареві кількість тих, які загинули в Сузах. 12І цар сказав Естері: Юдеї вигубили в місті Сузи п’ятсот чоловік. А в околиці, як думаєш, скористалися? Тож що ще просиш, і буде тобі! 13І сказала Естера цареві: Нехай дасться юдеям так скористатися завтра, щоб повісити десятьох синів Амана. 14І він наказав, аби так сталося, і оголосив юдеям міста, щоб повісили тіла синів Амана. 15І юдеї зібралися в Сузах на чотирнадцятий день адара, і вбили триста чоловік, та не пограбували нікого. 16Решта юдеїв, які в царстві, зібралися, вони допомагали один одному і спинилися від війни. Бо вигубили з них десять тисяч п’ятсот на тринадцятий день адара, та нікого не пограбували. 17Вони спочили чотирнадцятого дня того місяця і тримали його як день спочинку, з радістю і веселістю. 18А юдеї, що в Сузах, зібралися в місті, та на чотирнадцятий день не спочили. А вони провели п’ятнадцятий день з радістю і веселістю. 19Отже, через це юдеї, що розсіяні по всій країні, проводять з радістю чотирнадцятий день адара, як святковий день, посилаючи частки кожний ближньому, а ті, що живуть в метрополіях, проводять радісно, святково і п’ятнадцятий день адара, посилаючи частки ближнім. 20Мардохей записав ці слова в книгу і послав юдеям, які були в царстві Артаксеркса, близьким і далеким, 21аби зробити ці дні святковими, і проводити чотирнадцятий і п’ятнадцятий день адара, 22бо в ці дні юдеї спочили від своїх ворогів; і місяць, що був адар, в який для них відбулася переміна від плачу на радість і від пригнічення на святковий день, увесь проводити як святкові дні шлюбів і радості, посилаючи частки друзям і бідним. 23І прийняли юдеї так, як записав їм Мардохей, 24коли Аман, син Амадата, македонець, воював проти них, коли видав рішення і жереб, щоб їх вигубити, 25і коли ввійшов до царя, кажучи, щоб повісити Мардохея. А те, що він зробив, аби навести зло на юдеїв, прийшло на нього, і повішений був він та його діти. 26Тому названо ці дні Фрури, через жереби, бо їхньою мовою вони звуться Фрури, через слова цього послання і те, що через це вони потерпіли, і те, що їм сталося. 27І він поставив, і юдеї взяли на себе, на своє насіння і на тих, що долучилися до них, інакше не повелися б. А ці дні — пам’ять про подію, якої дотримуються з роду в рід у місті, на батьківщині та в країні. 28І ці дні Фрурів будуть проводитися завжди, і пам’ять про них не загине в родах. 29І записала цариця Естера, дочка Амінадава, і юдей Мардохей те, що зробили, і потвердження листа стосовно Фрурів. 31Мардохей і цариця Естера постановили самі для себе піст, тоді ж постановивши і їхню раду проти їхнього здоров’я. 32І Естера словом постановила навіки, і записала в пам’ятну книгу.
