1А Господь тієї ночі забрав сон від царя, і той наказав своєму читцеві внести літописні записи днів, щоб йому читати. 2І знайшов запис, в якому писалося про Мардохея, як він сповістив цареві про двох царських євнухів, коли вони підстерігали й шукали, як накласти руки на Артаксеркса. 3І цар сказав: Яку славу чи милість ми вчинили Мардохеєві? Слуги царя відповіли: Ти для нього не зробив нічого. 4І коли цар розпитував про доброту Мардохея, аж ось Аман у дворі. І сказав цар: Хто у дворі? Аман же прийшов, щоб сказати цареві, аби повісити Мардохея на дереві, яке він приготував. 5І сказали слуги царя: Ось Аман став у дворі. І промовив цар: Покличте його. 6Сказав же цар Аманові: Що вчиню я чоловікові, якого я хочу прославити? Аман же про себе сказав: Кого бажає цар прославити, як не мене? 7І він промовив до царя: Стосовно чоловіка, якого цар бажає прославити, 8то нехай раби царя принесуть одяг з вісону, в який цар одягається, і коня, на якого цар сідає, 9і дадуть одному зі славних друзів царя, і він одягне чоловіка, якого цар любить, і нехай посадять його на коня, і буде виголошувати по вулицях міста, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар прославляє! 10А цар сказав Аманові: Так учини, як ти сказав, юдеєві Мардохеєві, що служить при дворі! І хай не випаде нічого з твого слова, яке ти сказав! 11Тож Аман узяв одяг і коня, одягнув Мардохея, посадив його на коня, пройшов по вулицях міста і проголосив, кажучи: Так буде з кожним чоловіком, якого цар бажає прославити! 12І Мардохей повернувся до двору, а Аман повернувся до своїх, сумуючи понад голову. 13Аман розповів те, що з ним трапилося, Зосарі, своїй жінці, і друзям, і сказали йому друзі та жінка: Якщо Мардохей з роду юдеїв, а ти почав коритися перед ним, то ти неодмінно впадеш. Не зможеш оборонитися від нього бо з ним — живий Бог. 14Ще коли вони говорили, прийшли євнухи, що підганяли Амана на бенкет, який зробила Естера.
