1Слухай, Ізраїлю: Ти сьогодні переправляєшся через Йордан, щоб увійти в землю і заволодіти великими і значно сильнішими від вас народами, великими містами з укріпленнями аж до небес, 2великим, численним і високим народом, синами Енака, яких ти знаєш і про яких ти чув: Хто встоїть проти обличчя синів Енака? 3Та сьогодні ти дізнаєшся, що Господь, твій Бог, іде попереду, перед твоїм обличчям; Він — нищівний вогонь. Він вигубить їх і змусить їх втікати перед твоїм обличчям, і ти швидко знищиш їх, як Господь і казав тобі. 4Коли Господь, твій Бог, вигубить ці народи перед твоїм обличчям, — не говори тоді у своєму серці, кажучи: Це за мою праведність Господь увів мене, щоб я заволодів цією землею. Насправді це через безбожність цих народів Господь вигубить їх перед твоїм обличчям. 5Це не через твою праведність і не через святість твого серця ти входиш, щоб заволодіти їхньою землею, а через безбожність цих народів Господь вигубить їх перед твоїм обличчям, та щоб зберегти завіт, про який Господь поклявся вашим батькам, Авраамові, Ісаакові та Якову. 6Усвідом сьогодні, що Господь, твій Бог, дає тобі заволодіти цією доброю землею не за твою праведність, адже ти — тугошиїй народ. 7Пам’ятай, не забувай, як ти гнівив Господа, свого Бога, у пустелі: від дня, коли ви вийшли з Єгипту, і аж доки не прийшли до цього місця, ви не переставали бути неслухняними супроти Господа. 8І на Хориві ви розгнівили Господа, і Господь так розлютився на вас, що хотів вас вигубити, 9коли я піднімався на гору, щоб взяти кам’яні скрижалі, скрижалі завіту, який Господь уклав із вами. Я перебував на горі сорок днів і сорок ночей, хліба я не їв і води не пив. 10І Господь дав мені дві кам’яні скрижалі, написані Божим пальцем, і написав на них усі слова, які Господь оголосив вам на горі. 11І сталося, — через сорок днів і сорок ночей Господь дав мені дві кам’яні скрижалі, скрижалі завіту. 12І Господь сказав мені: Встань, мерщій зійди звідси вниз, бо твій народ, який ти вивів з Єгипетської землі, вчинив беззаконня; швидко вони звернули з дороги, яку ти їм заповів: зробили собі литого ідола. 13І Господь сказав мені: Я говорив тобі вже один раз і другий раз, кажучи: Я побачив цей народ: це тугошиїй народ. 14Залиш Мене, щоб Я вигубив їх, і Я зітру їхнє ім’я з-під небес. Я вчиню тебе великим, сильним і ще численнішим народом, ніж цей. 15Тоді я повернувся і зійшов з гори, гора ж палала вогнем, а у двох моїх руках були дві скрижалі. 16Побачивши, що ви згрішили перед Господом, вашим Богом, зробили самі собі литого ідола і звернули з дороги, яку Господь вам заповів, — 17взявши дві скрижалі, я кинув їх із двох своїх рук і розбив їх перед вами. 18І я молився перед Господом ще раз, як і першого разу, сорок днів та сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі ваші гріхи, якими ви згрішили, вчинивши зло перед Господом, вашим Богом, і розгнівивши Його. 19І я був переляканий гнівом і люттю Господа, бо Господь розлютився на вас так, що був готовий вигубити вас. І Господь вислухав мене і того разу. 20Господь дуже розгнівався і на Аарона, бувши готовим його погубити, та я помолився того часу й за Аарона. 21А ваш гріх, який ви вчинили, — тельця — я взяв, спалив його у вогні та розтовк його, добре розтерши, аж він став дрібним і став як порох; і я кинув той порох у потік, що стікав із гори. 22Також у Спаленні, у Випробуванні та в Гробівцях Пожадання ви гнівили Господа. 23Коли Господь вислав вас із Кадис-Варни, кажучи: Ідіть та заволодійте землею, яку Я даю вам! — ви були неслухняні слову Господа, вашого Бога, не повірили Йому і не послухались Його голосу. 24Ви були неслухняні Господу від дня, коли Він став вам знаний. 25Я молився перед Господом сорок днів і сорок ночей, які я молився, бо Господь сказав, що вигубить вас. 26Я молився до Бога й казав: Господи, Господи, царю богів! Не губи Свого народу і Своєї спадщини, яку Ти визволив Своєю великою силою, яких Ти вивів з Єгипетської землі Своєю великою силою, Своєю могутньою рукою і Своїм піднесеним раменом! 27Згадай Своїх слуг — Авраама, Ісаака та Якова, яким Ти клявся Самим Собою. Не зважай на впертість цього народу, на їхню безбожність і їхні гріхи. 28Щоб мешканці тієї землі, з якої Ти нас вивів, не сказали, мовляв: Це сталося через неспроможність Господа ввести їх у землю, про яку Він говорив їм! Або: Це через Свою ненависть до них Він вивів їх, щоб повбивати в пустелі! 29Адже вони — Твій народ і Твоя спадщина, яких Ти вивів з Єгипетської землі Своєю великою силою і Своїм піднесеним раменом!
