1Мойсей скликав весь Ізраїль і сказав їм: Слухай, Ізраїлю, постанови та присуди, що я сьогодні проголошую у ваші вуха, вивчіть їх і пильнуйте, щоб їх виконувати. 2Господь, ваш Бог, уклав з вами завіт на Хориві. 3Не з батьками вашими Господь уклав цей завіт, а з вами, які тут сьогодні всі живете. 4Обличчям в обличчя Господь промовляв до вас на горі з-посеред вогню, 5а я стояв тим часом між Господом і вами, щоб передати вам Господні слова, бо ви боялися вогню і не піднялися на гору, коли Він говорив: 6Я — Господь, твій Бог, Який вивів тебе з Єгипетської землі, з дому неволі. 7Нехай в тебе не буде інших богів перед Моїм обличчям! 8Не роби собі ідола, ані будь-якої подоби того, що на небі, вгорі, чи на землі, внизу, чи у водах, під землею. 9Не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я — Господь, твій Бог, — Бог ревнивий, Який відплачує за гріхи батьків дітям до третього й четвертого покоління — тим, хто ненавидить Мене, 10і Який чинить милосердя тисячам поколінь — тим, хто любить Мене і дотримується Моїх заповідей. 11Не вживай Ім’я Господа, свого Бога, надаремно, бо Господь не вважатиме чистим того, хто вживає Його Ім’я надаремно. 12Дотримуйся суботнього дня, щоб святити його, як Господь, твій Бог, заповів тобі. 13Шість днів працюй і чини всі свої діла, 14а сьомого дня — субота, присвячена Господу, твоєму Богові. Не чини в цей день жодного діла — ні ти, ні твій син, ні твоя дочка, ні твій раб, ні твоя рабиня, ні твій віл, ні твій осел, ні будь-яка твоя худоба, ні захожий, який проживає у твоїх брамах, — щоб твій раб і твоя рабиня відпочили так само, як і ти. 15Пам’ятай, що ти був рабом у Єгипетській землі, та Господь, твій Бог, вивів тебе звідти могутньою рукою і піднесеним раменом; тому Господь, твій Бог, заповів тобі дотримуватися суботнього дня та святити його. 16Шануй свого батька і свою матір, як Господь, твій Бог, заповів тобі, щоб тобі було добре і щоб ти був довголітнім на землі, яку Господь, твій Бог, дає тобі. 17Не вбивай! 18Не чини перелюбу! 19Не кради! 20Не давай неправдивого свідчення проти свого ближнього. 21Не жадай дружини свого ближнього. Не жадай дому свого ближнього, ні його поля, ні його раба, ні його рабині, ні його вола, ні його осла, ні будь-якої його худоби, ні будь-чого, що є у твого ближнього. 22Ці слова Господь промовив до всієї вашої громади на горі з-посеред вогню, — навколо ж була темрява, морок, буря й гучний голос, — і більше нічого не додав. Він написав їх на двох кам’яних скрижалях і дав їх мені. 23І сталося, — коли ви почули голос з-посеред вогню, — а гора палала вогнем, — то ви прийшли до мене — усі провідники ваших племен і ваші старійшини — 24та сказали: Ось Господь, наш Бог, показав нам Свою славу, і ми чули Його голос з-посеред вогню. У цей день ми побачили, що Бог промовляє до людини, і вона живе! 25А тепер — щоб ми не померли! Адже цей великий вогонь знищить нас! Якщо ми далі продовжуватимемо слухати голос Господа, нашого Бога, то ми помремо! 26Адже хто з тілесних істот може жити, чувши, як ми, голос живого Бога, Який промовляє з-посеред вогню? 27Піди сам і вислухай усе, що скаже Господь, наш Бог. Ти говоритимеш нам усе, що Господь, наш Бог, говоритиме тобі, а ми будемо слухати і виконувати. 28Господь почув ваші слова, коли ви до мене говорили, і Господь сказав мені: Я чув слова цього народу, які вони тобі сказали. Усе, що вони сказали, — правильно. 29О, коли б їхнє серце в них завжди було саме таким, — щоб вони боялися Мене і дотримувалися Моїх заповідей, щоб їм та їхнім синам повіки було добре! 30Іди, скажи їм: Повертайтеся у свої доми. 31А ти стань тут зі Мною, і Я оголошу тобі заповіді, постанови та присуди, які ти повинен їх навчити, — нехай вони виконують їх на землі, яку Я даю їм у володіння. 32Пильнуйте, щоб ви чинили так, як заповів Господь, твій Бог, не звертай ні праворуч, ні ліворуч 33по тій дорозі, яку Господь, твій Бог, заповів тобі, щоб по ній ходити, — аби ти мав спокій і тобі було добре, і щоб ви довго жили на землі, якою заволодієте.
