1Відтак, повернувши, ми піднялися дорогою до Васану. І вийшов нам назустріч Оґ, васанський цар, — він та весь його народ, — на війну до Едраїна. 2Тоді Господь сказав мені: Не бійся його, бо Я видав його, весь його народ та всю його землю у твої руки, і ти вчиниш із ним те саме, що вчинив із Сеоном, царем аморейців, який жив в Есевоні. 3І Господь, наш Бог, видав його в наші руки, — також Оґа, васанського царя, та весь його народ, — і ми побили його так, що навіть не залишили йому потомства. 4Того часу ми захопили всі його міста; не було міста, якого б ми в них не взяли, — шістдесят міст, усі околиці Арґову, царства Оґа у Васані; 5усі ці міста — укріплені: високі мури, брами та засуви, не рахуючи дуже великої кількості міст ферезейців. 6Ми вигубили їх так само, як учинили із Сеоном, есевонським царем: вигубили по черзі кожне місто, — і жінок, і дітей. 7А всю худобу та здобич із міст ми забрали собі. 8І того часу ми забрали землю з рук двох аморейських царів, які були за Йорданом, від потоку Арнон аж до Аермону 9(фінікійці називають Аермон Саніором, а аморейці називали його Саніром), — 10усі міста Місору, весь Ґалаад та весь Васан аж до Селхи та Едраїна, — міста царства Оґа у Васані. 11Адже з рафаїнців залишився лише Оґ, васанський цар. Ось його ліжко, залізне ліжко, — ось воно в місті синів Аммана; його довжина — дев’ять ліктів, а його ширина — чотири лікті, міряючи ліктем мужчини. 12Отже, того часу ми заволоділи всією цією землею. Землю від Ароера, що на березі потоку Арнон, і половину гори Ґалаад з її містами я дав Рувимові та Ґадові. 13А решту Ґалааду і весь Васан, царство Оґа, я дав половині племені Манасії — усю околицю Арґову, весь той Васан, що вважатиметься землею рафаїнців. 14Яір, син Манасії, взяв усю околицю Арґову аж до кордонів ґарґасійців та омахатійців. Він назвав їх своїм ім’ям: Васан Авот Яір, як це і є аж до цього дня. 15Махірові я дав Ґалаад. 16А Рувимові та Ґадові я дав землю від Ґалаада аж до потоку Арнон, зі серединою потоку як кордоном, і аж до Явоку (цей потік — кордон синів Аммана, 17а Арава та Йордан — кордон Маханарату), і аж до моря Арави, до Солоного моря, під Асидотом, з Фасґою на сході. 18Того часу я звелів вам, кажучи: Господь, ваш Бог, дав вам цю землю у володіння. Тож кожний, хто сильний, озброївшись, ідіть попереду, перед обличчям ваших братів, ізраїльських синів. 19Тільки ваші жінки, ваші діти та ваша худоба (я знаю, що у вас багато худоби!) нехай живуть у ваших містах, які я вам дав, 20аж поки Господь, ваш Бог, не дасть спочинку вашим братам, так само, як і вам, — і вони також заволодіють землею, яку Господь, ваш Бог, дає їм за Йорданом. Тоді повернетесь кожний до свого володіння, яке я вам дав. 21Того часу я дав настанови Ісусові, кажучи: Ваші очі бачили все, що Господь, ваш Бог, учинив із цими двома царями. Так само Господь учинить з усіма царствами, до яких ти переправляєшся. 22Не бійтеся їх, бо Господь, ваш Бог, Сам воюватиме за вас! 23Того часу я благав Господа, кажучи: 24Господи, Господи, Ти почав показувати Своєму слузі Свою міць і Свою силу, могутню руку і піднесене рамено! Адже хто той бог на небі чи на землі, який учинив би так, як Ти вчинив, подібно до Твоєї сили? 25Тож нехай я, переправившись, побачу ту добру землю, що за Йорданом, ту добру гору та Антиливан! 26Та Господь не зважив на мене через вас і не вислухав мене. І Господь сказав мені: Досить тобі, перестань далі говорити про це. 27Піднімись на вершину Тесаної скелі й поглянь очима на море, на північ, на південь та на схід. Подивися своїми очима, бо ти не переправишся через цей Йордан! 28Дай настанови Ісусові, укріпи його і підбадьор його, бо це він переправиться на чолі цього народу, і він передасть їм у спадщину землю, яку ти бачив. 29І ми осіли в долині поблизу дому Фоґора.
